Флешмоб "Магія снів"

Вітаю, мої любі! Із задоволенням приймаю естафету і приєднуюся до флешмобу "Магія снів", який започаткувала Наталія Дев'ятко.

Мені не треба довго думати, в якому з моїх творів присутні сни у героїв, адже я маю цілу книгу про це - "Дім зі снів". Це була перша написана мною книга українською мовою на цьому сайті. На її створення мене надихнула творчість фінського рок-гурту Amorphis, і я використала тексти їхніх пісень у моєму вільному художньому перекладі. Гарний привід, щоб нагадати про цю містичну і прекрасну історію, в якій сни і музика поєднали головних героїв.

Уривок:

Знов вона була посеред туману. Тоді йшла на голос, що кликав її на ім'я. Та в який би бік не рушила, завжди опинялась перед своїм будинком і зачиненими дверима. Зрозуміло, що дорога у неї одна - зайти всередину. Але вона не мала жодного уявлення, як відчинити двері. Це нагадувало одну з тих комп'ютерних ігор, які так полюбляв Пол. Потрібно було лише знайти необхідний предмет, щоб перейти на наступний рівень.

Але ж це всього лише її підсвідомість! Хіба ні?

Раціональна частина Кетрін усіляко заперечувала існування іншої реальності.

Поклик повторився. Вона пішла на нього і почула нові слова, наче продовження попередніх. Туман густішав, знов нічого не було видно, навіть обриси будинку, та голос ставав все більш чітким, набував визначених рис, ставав виразнішим і оформився у чіткий тембр. Тепер Кетрін могла б його впізнати, якби почула ще.

Нарешті Кетрін опинилась посеред галявини, на іншому боці якої колихалась тінь, обриси людської фігури, від якої долинав голос, а навкруги почала ледь помітно звучати музика у такт словам. Кетрін рушила вперед, простягнула руку, намагаючись доторкнутися до фігури, але та зникла.

- Дурня якась! - раптом промовила Кетрін, спираючи руки в боки. Звук її голосу розлетівся луною, роблячи в тумані дірки, схожі на кола на воді.

- Та невже? - насмішкувато спитав хтось.

Кетрін озирнулась: як і раніше нікого немає.

- Так! - ще голосніше сказала вона. - Що за театральні ефекти?  Як в дешевому фільмі жахів. Хто ти? Привид цього будинку чи якийсь безтілесний дух?

Розуміння того, що це лише сон, додавало жінці хоробрості. Почувалася вона зухвало і збиралася поводитись так само. У будь-якому випадку вона все одно прокинеться, і сновидіння залишиться простим спогадом.

- Привидів не існує.

- Чого ти від мене хочеш?

- Щоб ти увійшла в дім.

- Але я вже у ньому!

- Ні. Ти не знаєш…

- Я це вже чула, - роздратовано перебила Кетрін. - І не збираюся йти на повідку у тебе, хто б ти там не був.

- А ти відважна, Кетрін.

- Звідки ти знаєш моє ім'я?

- Озирнись. Ти у моїх володіннях і лише я встановлюю правила гри.

Вона схрестила руки на грудях.

- Не маю бажання грати у твої ігри. Або ти перестанеш насилати на мене свої дурнуваті сни, або…

- Або - що? Перестанеш спати?

- Це нестерпно! Хто ти такий?

- Увійди в дім… - голос потроху ставав тихішим і незабаром зовсім зник.

Залунала музика. Кетрін такої ніколи не чула. Було в ній щось потойбічне, але настільки прекрасне, що на мить перехопило подих.

“Ти не знаєш нічого взагалі про сни такі п’янкі. Ти мусиш спати...”

Дикий вереск порушив химерне оточення, грубо висмикуючи Кетрін з туманних обіймів сну. Годинник показував шосту, а на мобільному розривався будильник.

“Сон, лише сон, але ж який реальний, трясця!” - стомлено і досадливо подумала Кетрін. І хоча примара зі сновидіння здіймала у ній хвилю роздратування, вона не відмовилася б іще раз почути той голос, від якого бігли мурашки шкірою, до того він був проникливий. Це однозначно був чоловічий голос. читати далі

Естафету передаю всім бажаючим

Щиро ваша Ліна Алекс