Привіт! У моєму романі-фентезі "Містянка" героїня подорожує в часі, і з Тарасом також зустрічається)) Кому цікаво, як це було - заглядайте : https://booknet.com/uk/book/mstyanka-b286575
Є таке. Якщо батько Тарас не перевернеться у труні)) Коли вчилася в університеті, лекції з літератури у нас були такі нудні, що доводилося творити ту літературу самотужки, використовуючи рядки відомих віршів. Ось один з них (капцями не кидатися)):
Вже час тринадцятий минає,
Пасу хмаринки за вікном.
Чомусь вже сонце не сіяє,
Бо так на лекції нудно.
Мені погано, дурно стало,
Неначе в пеклі - сил нема.
Ну хоч би дошка вже упала,
Чи обвалилася стіна!
Література? Дуже добре!
Та, викладачко, зупинись!
Аудиторія вже стогне,
Всі очі кров'ю налились...
А далі я не пам'ятаю,
Тому що це було давно.
Нехай Шевченко спочиває
І знає: нам не все одно!
Дарія Китайгородська, Будь ласка. Там ще щось у мене було на тему "Чому я не сокіл...", але дійсно дуже давно і стерлося з пам'яті.
Дякую за класний флешмоб!
Продовжую вас знайомити з кастом "Зруйнової гордості". Сьогодні у нас на блюді — Реджинальд Мун Кім. (Норман і Реджинальд) “— Реджинальд Мун Кім. — Представився він, простягаючи Норману руку. — Вам
Як зрозуміти, чи знаходить книга своїх читачів? (пост більше для нових авторів) ☺️ Останнім часом я багато думаю про одну річ. ✍️ Можливо, це питання більше для тих, хто тільки починає писати або ще не до кінця розуміє,
Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... —
Це саме та історія, після якої або хочеться написати «вау», або закрити вкладку й довго мовчати. -20% тільки зараз. І якщо ви чекали знак — ось він. «Ті,що не прощають» Це не солодкий роман. У
✨ Доброго вечора,✨ ✨Товариство!✨ Усіх причетних вітаю з днем письменника!✍️ Бажаю успіхів та безмежного натхнення ✨ А сьогодні два нових товстих розділи: зображення клікабельні — Командире,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт! У моєму романі-фентезі "Містянка" героїня подорожує в часі, і з Тарасом також зустрічається)) Кому цікаво, як це було - заглядайте : https://booknet.com/uk/book/mstyanka-b286575
Дарія Китайгородська, Дякую :)
Є таке. Якщо батько Тарас не перевернеться у труні)) Коли вчилася в університеті, лекції з літератури у нас були такі нудні, що доводилося творити ту літературу самотужки, використовуючи рядки відомих віршів. Ось один з них (капцями не кидатися)):
Вже час тринадцятий минає,
Пасу хмаринки за вікном.
Чомусь вже сонце не сіяє,
Бо так на лекції нудно.
Мені погано, дурно стало,
Неначе в пеклі - сил нема.
Ну хоч би дошка вже упала,
Чи обвалилася стіна!
Література? Дуже добре!
Та, викладачко, зупинись!
Аудиторія вже стогне,
Всі очі кров'ю налились...
А далі я не пам'ятаю,
Тому що це було давно.
Нехай Шевченко спочиває
І знає: нам не все одно!
Дарія Китайгородська, Будь ласка. Там ще щось у мене було на тему "Чому я не сокіл...", але дійсно дуже давно і стерлося з пам'яті.
Дякую за класний флешмоб!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати