Привіт! У моєму романі-фентезі "Містянка" героїня подорожує в часі, і з Тарасом також зустрічається)) Кому цікаво, як це було - заглядайте : https://booknet.com/uk/book/mstyanka-b286575
Є таке. Якщо батько Тарас не перевернеться у труні)) Коли вчилася в університеті, лекції з літератури у нас були такі нудні, що доводилося творити ту літературу самотужки, використовуючи рядки відомих віршів. Ось один з них (капцями не кидатися)):
Вже час тринадцятий минає,
Пасу хмаринки за вікном.
Чомусь вже сонце не сіяє,
Бо так на лекції нудно.
Мені погано, дурно стало,
Неначе в пеклі - сил нема.
Ну хоч би дошка вже упала,
Чи обвалилася стіна!
Література? Дуже добре!
Та, викладачко, зупинись!
Аудиторія вже стогне,
Всі очі кров'ю налились...
А далі я не пам'ятаю,
Тому що це було давно.
Нехай Шевченко спочиває
І знає: нам не все одно!
Дарія Китайгородська, Будь ласка. Там ще щось у мене було на тему "Чому я не сокіл...", але дійсно дуже давно і стерлося з пам'яті.
Дякую за класний флешмоб!
Сильні особистості збагачуються переважно за рахунок внутрішнього зростання. Слабкі, — згуртовуючись у зграї собіподібних істот. Сильні здатні ефективно діяти навіть на самоті, а слабкі, — нінащо не здатні,
Добрий вечур цімбори, єк дужі? Запитали би у вас гуцули. Зрозуміли? Тоді що б відповіли ви почувши таке запитання? Мені цікаво, яка відповідь пролунала б в тій чи іншій етнографічній групі, нашої великої і такої багатої культурою
Я був на краю... я балансував між життям та смертю... я намагався жити.... я намагвся любити... але коли всюди зрада, підлість та брехня... тяжко не втратити себе...
Друзі, сьогодні я хочу поділитися з вами важливою подією в моєму житті. Перша книга, яку я виношувала багато часу, нарешті завершена. Це момент, наповнений хвилюванням і гордістю. Ця історія — не просто слова, це частинка
Вузлики придворних інтриг та почуттів королівського двору фейрі міцніше переплітаються, а я підготувала для вас підбірку візуалізації героїв моєї новинки - Королівство любовних трунків! Стелла фор Лунар - головна героїня,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПривіт! У моєму романі-фентезі "Містянка" героїня подорожує в часі, і з Тарасом також зустрічається)) Кому цікаво, як це було - заглядайте : https://booknet.com/uk/book/mstyanka-b286575
Дарія Китайгородська, Дякую :)
Є таке. Якщо батько Тарас не перевернеться у труні)) Коли вчилася в університеті, лекції з літератури у нас були такі нудні, що доводилося творити ту літературу самотужки, використовуючи рядки відомих віршів. Ось один з них (капцями не кидатися)):
Вже час тринадцятий минає,
Пасу хмаринки за вікном.
Чомусь вже сонце не сіяє,
Бо так на лекції нудно.
Мені погано, дурно стало,
Неначе в пеклі - сил нема.
Ну хоч би дошка вже упала,
Чи обвалилася стіна!
Література? Дуже добре!
Та, викладачко, зупинись!
Аудиторія вже стогне,
Всі очі кров'ю налились...
А далі я не пам'ятаю,
Тому що це було давно.
Нехай Шевченко спочиває
І знає: нам не все одно!
Дарія Китайгородська, Будь ласка. Там ще щось у мене було на тему "Чому я не сокіл...", але дійсно дуже давно і стерлося з пам'яті.
Дякую за класний флешмоб!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати