Стосується всіх, хто читає книгу "Ліхтарник"!

Любі читачі, вам нарешті вдалося достукатися до мене(сприймайте автора, як жирафу, бо іншого виправдання, чому так довго тягнула з цим, не знайду) і я збираюся виділяти російську мову в тексті, щоб і вам було легше орієнтуватися, і мені не соромно було дивитися в очі іншим авторам. Тут наведено два варіанти цього виділення. 

Якщо раптом ви натрапили на цей блог випадково й у вас є вільний час, буду рада, якщо ви теж проголосуєте. 

1. Просто зноски

" - Глеб! – радісно окликнув його один з хлопців,- Ну наконєц, а мы тебе вже заждалися!*1

- Тебя*2,- виправив похмуро інший, він був найвищим з їхньої компанії, мав каштанове волосся, підстрижене під горшок, фіалкові очі й повнуваті червоні вуста, а довершував все це величезний шрам, котрий пересікав око, з-за чого він погано бачив, але відмовлявся носити окуляри. З одежі на ньому був шкільний коричневий костюм, червоний галстук, а на лівому боці був начеплений значок з зображенням піонера з флагом.

- Извиняюсь, ребят, немного пришлось задержаться. Надеюсь, вы без меня не успели ни о чем договориться?*3

- Да нет*4,- заговорив той, хто його привітав. Русий, з медово-карими очима і, ніяк не бажаючими зійти веснянками на щоках, за що всі його сприймали завжди несерйозно.

- Мы спереча…*5,-хлопець не договорив, бо його знову виправили:

- Спорили, а если быть совсем точными – обсуждали.*6

- Что ж это вы обсуждали без меня, Олег?*7 – Гліб натягнув на вуста посмішку, одночасно з цим сверлючи сторожким поглядом Олега, Дмитра, Костянтина і Михайла. Олег задоволено посміхнувся, не поспішаючи відповідати, але його випередив Михайло:

- Куди нас повезут на этих вихидных: на завод, в лес*8 чи залишимося тут памагать…

Очі Олега спалахнули злим полум’ям і він, грюкнувши кулаком по огорожі гримнув:

- Если не умеешь говорить по-человечески, лучше помолчи!*9

Михайло відразу замовкнув, втягнувши голову в плечі і опустивши очі додолу, не наважуючись зустрітися поглядом з товаришами. Олег подивився на шкільний годинник і незадоволено цокнув.

- В любом случае нам нужно поспешить, а, если это тебя успокоит, Глеб, ничего важного или интересного в нашем разговоре не было.*10

Гліб скрипнув зубами, дивлячись на задоволене обличчя Олега, але не зміг заперечити, тому рушив з усіма до відчинених дверей школи.

- И, кстати,- знову заговорив Олег,- если Семён опаздает и сегодня, думаю, его стоит временно отстранить от наших собраний, товарищи, не так ли?*11

Всі закивали головами, тільки Михайло тихо пискнув:

- Так еще ж две минуты.*12

- Твоя правда, - криво посміхнувся Олег, - у него еще есть целых две минуты.*13

Гліб проігнорував погляд, котрим хлопець його пронизав – зовсім недавно він був на місці Семена.

*1 – Гліб! Ну нарешті, а ми тебе вже зачекалися!

*2 – Тебе…

*3 – Вибачаюся, хлопці, довелося трохи затриматися. Сподіваюся, ви без мене не встигли ні про що домовитися?

*4 – Та ні.

*5 – Ми спереча…

*6 – Сперечалися, а якщо бути зовсім точними – обговорювали.

*7 – Що ж це ви обговорювали без мене, Олег?

*8 - …нас повезуть на цих вихідних: на завод, до лісу…

*9 – Якщо не вмієш говорити по-людськи, краще помовч!

*10 – У будь-якому випадку нам потрібно поспішати, а якщо тебе це задовольнить, Глібе, нічого важливого чи цікавого у нашій розмові не було.

*11 – І, до речі, якщо Семен запізниться і сьогодні, думаю, його варто тимчасово відсторонити від наших зборів, товариші, чи не так?

*12 – Так ще ж дві хвилини.

*13 – Твоя правда, у нього ще є цілих дві хвилини."

2. Передача російських слів українськими буквами

" - Глєб! – радісно окликнув його один з хлопців,- Ну наконец, а ми тєбє вжє заждаліся!

- Тєбя,- виправив похмуро інший, він був найвищим з їхньої компанії, мав каштанове волосся, підстрижене під горшок, фіалкові очі й повнуваті червоні вуста, а довершував все це величезний шрам, котрий пересікав око, з-за чого він погано бачив, але відмовлявся носити окуляри. З одежі на ньому був шкільний коричневий костюм, червоний галстук, а на лівому боці був начеплений значок з зображенням піонера з флагом.

- Ізвіняюсь, рєбят, нємного прішлось задєржаться. Надєюсь, ви бєз мєня нє успєлі ні о чєм договоріться?

- Да нєт,- заговорив той, хто його привітав. Русий, з медово-карими очима і, ніяк не бажаючими зійти веснянками на щоках, за що всі його сприймали завжди несерйозно.

- Ми спереча…,-хлопець не договорив, бо його знову виправили:

- Спорілі, а єслі бить совсєм точнимі – обсуждалі.

- Что ж ето ви обсуждалі бєз мєня, Олєг?– Гліб натягнув на вуста посмішку, одночасно з цим сверлючи сторожким поглядом Олега, Дмитра, Костянтина і Михайла. Олег задоволено посміхнувся, не поспішаючи відповідати, але його випередив Михайло:

- Куди нас повєзут на етіх віхідних: на завод, в лєс чи залишимося тут памагать…

Очі Олега спалахнули злим полум’ям і він, грюкнувши кулаком по огорожі гримнув:

- Єслі нє умєєшь говоріть по-чєловєчєскі, лучше помолчі!

Михайло відразу замовкнув, втягнувши голову в плечі і опустивши очі додолу, не наважуючись зустрітися поглядом з товаришами. Олег подивився на шкільний годинник і незадоволено цокнув.

- В любом случає нам нужно поспєшить, а, єсли ето тєбя успокоіт, Глєб, нічєго важного ілі інтєрєсного в нашєм разговорє нє било.

Гліб скрипнув зубами, дивлячись на задоволене обличчя Олега, але не зміг заперечити, тому рушив з усіма до відчинених дверей школи.

- І, кстаті,- знову заговорив Олег,- єслі Сємьон опаздаєт і сєгодня, думаю, єго стоіт врємєнно отстраніть от наших собраній, товаріщі, не так лі?

Всі закивали головами, тільки Михайло тихо пискнув:

- Так єщє ж двє мінути.

- Твоя правда, - криво посміхнувся Олег, - у нєго єщє єсть целих двє мінути.

Гліб проігнорував погляд, котрим хлопець його пронизав – зовсім недавно він був на місці Семена."

Просто ставите номер варіанту, який вам здається краще. Якщо ліньки, можна вибір не пояснювати, але за розгорнутий коментар буду вдячна.