Про літературну критику

  Автори не люблять критику, що й зрозуміло. Бо, по-перше, кожен автор ставиться до свого твору, як до улюбленої дитини. А, по-друге, більшість критиків намагаються не стільки допомогти автору, вказавши на помилки, які, звісно, трапляються у всіх, скільки образити автора і показати, що він, критик, найрозумніший. «Автор дурний; автор зовсім не розуміється та тому, що пише; автор зробив помилку у якомусь слові, а значить він взагалі не володіє українською мовою...» Кожен, хто пише, рано чи пізно зустрічається з таким зарозумілим типом. І це, якщо чесно, неприємно. Так, начебто потопталися по душі.

Критики дошкуляли і классикам. Але ті вміли мститися: виводили критиків у своїх книгах у смішному вигляді.

Але, якщо добре подумати, зараз не найгірший час! У середні віки ображений феодал міг повісити менестреля, який проспівав щось не те.  А у Стародавньому Римі був один цікавий випадок критики...

Імператор Гай Юлій Цезар Август Германік більше відомий під прізвиськом «Калігула». Що зрозуміло, бо з таким набором імен його було б важко відрізнити від видатних предків, які носили схоже ім’я. Але така вже була римська традиція... Тож імператор Гай Калігула одного разу вирішив влаштувати поетичний конкурс. Звісно, у власну честь. А літературним критиком став він сам!!!

Запрошені поети не насмілилися відмовитися і у призначений день з’явилися з віршами на честь імператора. Тих, чиї твори йому сподобалися, імператор щедро нагородив. А тих, чиї вірші не припали до смаку Калігулі, він розкритикував. Але як саме він це проробив!

У ті часи писали на табличках, покритих воском. Вицарапували літери паличками, які називалися «стило», «стилос» або «стилус». Звідти і з’явилося слово «стиль», яке спочатку вживалося щодо манери написання, а потім перейшло у інші галузі життя. Коли помилялися – розгладжували воск і писали знову. На папірус переписували тільки начисто. Так ось: Калігула поставив перед собою поетів-невдах, які тримали таблички з віршами, що не сподобалися імператору. І звелів їм язиками вилизувати свою писанину, аж поки віск не розгладиться!

Ось так виглядали таблички для писання.

А це - інтелектуальне давньоримське подружжя: жінка з табличками, а чоловік з папірусним згортком.

Якщо вам хочеться почитати про інші, не менш дивні вибрики імператора Гая, то запрошую до книги "Ночі Калігули".