Ви вірите ворожкам?

  Привіт! Ви вірите в гадалок? В навороти, привороти, заговори, карти таро, чорну порчу, від якої начебто можна померти, якщо не заплатите ворожці добрячу суму?.. Звісно, цей містичний, таємничий світ заворожує. І хочеться вірити в чудо, бо іноді так легше жити! Але насправді треба берегтися, бо нечисті на руку шахраї можуть витягти з людини великі гроші, та ще й залишити з розбитим серцем.

Героїня книги "Ворожба не допоможе" дізнається, що коханий чоловік зрадив її. У відчаї вона звертається до першої-ліпшої ворожки, щоб приворожити його і позбавитися суперниці. І як же хитра тітка скористалася з наївності дівчини! Ось вам уривок:

  - Зараз я все підготую, а ти тим часом запиши на папері усе, чого бажаєш від стосунків з Казимиром. Наприклад: «щастя», «вірність», «діти», «гроші»... Склади список бажань. Подумай добре, щоб нічого не пропустити.  

Поки я ретельно обдумувала і писала, Соломія схилилася над мискою. Примовляючи молитву, вона розкладувала вату. Я не бачила, що вона робить, бо була зайнята обдумуванням. До того ж, довге хвилясте волосся ворожки, підфарбоване у колір лисячого хвоста, що розсипалося по плечам та по спині, закривало від мене її маніпуляції.

  - Як мені незручно, – поскаржилася вона і підтягла миску ближче до себе. А щоб стало ще зручніше, врешт-решт поставила ту миску на свій стілець і довго розкладала вату так, як їй здавалося за краще. Нарешті вона закінчила і  урочисто встановила миску посеред столу. Обклала її магічними камінцями, виставила свічники у їй відомому порядку. Підготувала все до обряду і посміхнулася мені, щоб підбадьорити:     

  - Написала? Давай я складу папірець потрібним способом. Так. Тепер покладемо твій список у конверт, разом з іншими папірцями. Зараз я запалю рожеві свічки... Рожевий – це колір кохання, колір богині Венери. Якщо хочеш притягнути до себе кохання – носи прикраси з рожевими камінцями. До речі, ось тут якраз у мене є амулет: браслет з рожевої яшми. Подивись, який гарний і як він пасує тобі.

Соломія спритно відшукала серед купи амулетів рожевий браслет і вклала його мені у руки з м’якою наполегливістю. Браслет мені сподобався. Гладенькі камінці, ніжно-рожеві, з вкрапленнями попелястого кольору, мали форму серця і були приємні на дотик.       

  - Тисяча гривень, – Соломія побачила мою зацікавленість і назвала ціну.

  - Дорого. Я подумаю, – я з жалем відклала браслет.

  - Це не просто прикраса. Це – амулет, заговорений на щастя та кохання, – пояснила ворожка. Але браслет забрала і вкинула у купу інших амулетів.   

Вона вкотре нагадала мені, що працює за допомогою ангелів та інших вищих сил. Призвала на допомогу вищі сили і запалила рожеву свічку. Дала мені у руку пляшку з водою і звеліла тричі прочитати «Отче наш».  

Я лила у миску воду, а ворожка тим часом посипала вату рожевою сіллю, примовляючи:   

- Водою та сіллю змиваю зло. Звідки прийшло, туди хай іде. Від мого порога на чужі дороги, повз трав та осота на дике болото! Водою та сіллю змиваю зло. Звідки прийшло, туди хай іде. Від мого порога на чужі дороги, повз трав та осота на дике болото!

Нарешті вата намочилася і розбухла.

  - Досить. Зараз подивимося, яка порча на тебе була наведена, – сказала Соломія. – І позбавимося її. Дивись уважно.

Вона підсунула миску мені перед очі і почала обережно розгортати сувій вати. І раптом злякано зойкнула:

  - Господи Боже, що це за гидота?!

Під її тонкими тендітними пальцями почали з’являтися дивні предмети. Спочатку то були плями крові, що розросталися прямо на очах. Потім – дрібні кістки, начебто курячі. Шматочки гнилого м’яса, від якого смерділо так, що я мимоволі затулила ніс. Земля впереміш з камінцями. Куряче пір’я, забруднене кров’ю. Іржаві цвяшки та голки. Зів’яле листя. Стара монета, на якій я з подивом роздивилася герб Радянського Союзу. Сплутане у кульку чорне волосся. Чорні квасолини. І ще якісь речі, що вилазили з мокрої вати по мірі того, як ворожка ворушила її.

  - Що це таке? – я не могла втриматися від питання.

  - Сама не можу повірити в те, що бачу, – пошепки, тремтячим голосом відповіла Соломія. – Я думала, що випаде щось легесеньке, незначне... А тут була дуже сильна ворожба. Страшна і тяжка! Ти тільки подивись на це! Це не просто земля. Це земля, принесена з цвинтаря! Швидко, злий воду мені на руки, поки ця гидота не перебралася на мене!

Я поливала руки ворожки водою, що ще лишалася у пляшці. А вона страшним голосом читала «Отче наш» і багато разів перехрестила оту гидоту. А потім промовила:

  - Ні. Відчуваю, що простою молитвою я цю ворожбу не почищу. Потрібно проводити особливі ритуали – у святилищі, подалі від людських очей. І тобі не можна дивитися на це, Даночко. Найкраще, що ми можемо зараз зробити – це перервати обряд.

Вона метнулася у найдальніший куток і повернулася зі шматком грубої чорної тканини, що була брудна від пилюки. Обтрусила бруд, закашлялася і накрила тією тканиною ритуальну миску. І сказала мені:

  - Йди додому, Даночко, і молися. Якщо можеш – зайди у церкву і постав свічку святому Пантелеймону. А я віднесу цю гидоту у моє святилище і там буду дивитися, як позбавитися від таких важких чар. Можливо, мені доведеться працювати усю ніч!..    

  - Що тепер буде? – запитала я.

  - Я ще не знаю... Буду дивитися, буду читати старовинні фоліанти... Приходь завтра о сьомій годині вечора і я тобі розповім, у чому справа і що тепер робити. Але не впадай у відчай! Я – сильна відьма! Я приймаю виклик тих, хто таке наробив! Ось побачиш, як я усе виправлю і поверну тобі щасливе життя! А твої вороги – ті, хто наврочив на тебе таке зло, – будуть покарані!  

  Якою натхненною виглядала ворожка Соломія, коли виголошувала свою палку промову! Як вона зараз була схожа на королеву мечей з карт таро. Така сталева рішучість відбивалася у її погляді.