Доброго дня, мої любі!
Хочу запросити вас до читання моєї нової книги у жанрі сучасний любовний роман
Я буду боротись за нас
Це історія Тимура Воронова, відомого вам з книги Я буду мріяти про нас.
Цю історію можна читати окремо(це для тих, хто ще не читав першої частини)
Анотація:
Полетіти в іншу країну, щоб зробити подарунок коханому, могла лише така відчайдушна особа як я. Тільки от подарунок отримала я, а не він. Розбите серце та ніч з незнайомцем. Ніч, котра змінила моє життя назавжди.
Я збиралася повернутися додому і не шукати його, коли дізналася про вагітність. Та незнайомець сам мене знайшов і не лише забрав у свій дім, але й вирішив зробити своєю дружиною. Шкода лише, що усе це показово, а насправді ми з ним абсолютно чужі люди. В обох розбите серце через кохання. Та якщо моє ще можна склеїти, то врятувати його.. практично неможливо.
Кілька уривків з книги:
Сідаю на високий стілець і чекаю коли ж бармен зверне на мене увагу. Коли ж помічаю поряд красивого чоловіка з келихом в руках, сама не розумію, що в мені перемикається. Повертаюся в його бік і зацікавлено розглядаю. Його темний діловий костюм не сильно підходить для подібного місця, зате на своєму власнику сидить ідеально. Темне волосся зачесане назад, а голубі очі такі холодні, наче льодовик. Лише один його годинник коштує, як моя річна зарплатня. Цікаво, чому такий красивий чоловік сидить тут і п’є... на самоті?
І тут було б правильно просто відвернутись і попросити бармена налити мені щось, та я цього не зробила. Натомість нахилилася ближче до чоловіка і крикнула просто йому на вухо.
- Вам також розбили серце?
***
- Чого тобі?
Це все на що мене вистачило. Побачивши гостя, я просто випала з реальності, до останнього сподіваючись, що це лише сон.
Переді мною стояв той самий чоловік, з холодними голубими очима та ідеальними рисами обличчя. Він мовчки і занадто повільно оглянув мене з голови до ніг і посміхнувся кутиками губ, так само, як робив це при нашій першій зустрічі.
- Схоже я вчасно. Втекти хотіла?
Його голос пробирає до кісток і зараз він мало схожий на того чоловіка, з яким я провела ніч. Він злиться, тому що схоже уже знає про дитину. А якщо він в курсі, отже, Настя йому розповіла...
***
Обережно, щоб не зашкодити їй, штовхаю в глибину квартири і впевнено переступаю поріг. В цей момент її очі треба бачити: широкі, як два блюдця.
- Ви що собі дозволяєте? - кричить розпачливо і навіть ногами топає. Наче це їй допоможе.
Я ж посміхаюся, адже знаю, що тепер вона нікуди не дінеться. Сідаю на диван в центрі кімнати і закидаю ногу на ногу.
- Кавою не пригостиш? - дивно, та мені подобається її дратувати.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦя історія затягнула з перших рядків.
Оксана Жезло Штих, Дякую! Дуже приємно!)
Все дуже цікаво❤️
Ірина Кузьменко, Спасибі! Я щаслива це чути)
Дуже гарна історія! Натхнення, Уляночко!)
Уля Сер, Дякую, сонечко!)
Читаю цю історію. Так подобається. Сподіваюсь вони будуть разом
Соломіка, Доведеться трохи почекати щоб дізнатися) Спасибі за хороші слова!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати