Я читач...
Привіт усім.
Сьогодні хочу поділитися з вами інформацією не як автор, а читач.
Не раз я згадувала книгу Лани Вернік "Межі пристойності".
Перечитала її один раз, і дочекавись паперового варіанту буду перечитувати вдруге. Ця книга перша у моїй бібліотеці у паперовому варіанті - дуже хотілося придбати її для себе.
Залишу вам відгук, а кожен вирішить для себе, чи варто і йому перечитати цю історію.
Ну що ж, поїхали...?
Не знаю, як у інших авторів, але от у мене доволі небагато часу для читання. Та незважаючи на це, я змогла приділити свій час на роман Лани Вернік "Межі пристойності".
Почну з того, що це неймовірна і, зауважте, реальна історія, яка захопила мене з першої глави і не відпускала аж до самого останнього слова. Книга більш як на мільйон символів, але, прочитавши епілог, я сказала вголос: «це все?!» Багато хто з читачів писали про те, що книгу прочитали на одному подиху, і я їм вірю, бо цей твір затягує у гущу емоцій та різних життєвих перепитій.
Історія головних героїв вразила до глибини душі, і однозначно залишила свій слід у моєму серці. Та думаю, що я одна із тисячі відданих читачів не тільки Лани, а й головних героїв.
У книзі розвиваються події навколо молодої пари, які закохалися один в одного з першого погляду. Та певні обставини змушують їхні шляхи розбігтися, як шторм у морі кораблі. Ми всі люди з певними думками та поняттями й своїми межами пристойності, ну і звісно ж стереотипами, але от для Артура це все не головне – він проживає своє життя так, як вважає за потрібне, і бореться за те, що його.
Дуже часто шлях до омріяного щастя тернистий — головні герої не стали виключенням. Після прочитаної історії у голові надзвичайно багато емоцій, адже розвиток подій та круті повороти важко описати простими словами: на одній із сторінок ти смієшся, на іншій плачеш, на ще іншій занурюєшся з головою у роздуми і ламаєш свої стереотипи, переосмислюєшся і перебудовуєш сам себе, свої межі пристойності.
Автору низький уклін за те, що взялася до написання історії із реального життя і те, як майстерно вона справилася із поставленою задачею. Лана зуміла багатогранно описати розвиток подій та відчуттів, зачіпаючи при цьому життя не тільки головних героїв, а ще дала “їжу” для роздумів.
Читала і під час цього задумувалася: наскільки буває різноманітною доля і які сюрпризи любить підносити, дозволяє спотикатися у таких неочікуваних місцях, про які ми навіть не здогадуємося, і навіть не можемо подумати, що таке може трапитися!
“Які ж можуть бути припадочні ці межі пристойності та людські стереотипи! А скільки ж біди вони можуть принести!?”
Історія Артура і Злати із книги "Межі пристойності" є безкоштовною, тому сміло додавайте у бібліотеку й поринайте у "реальний світ" закоханих.
Хто встиг прочитати книгу, то діліться враженнями, щоб в інших не залишилося сумнівів, що ця книга варта уваги!!!
Хто хоче може долучитися до Ланиної групи у фейсбук Потеревеньки у Лани Вернік і поспілкуватися із її читачами, чи з самим автором.
І пам'ятайте, що автор без читачів є ніким, а з вами МИ Є МИ.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМіку, я вже писала в групі Лани, що захоплююсь вами- тобою і Ланою, захоплююсь вашою дружбою, вашою підтримкою одна одній, те як ви відноситися до нової для вас справи - писати книги. Я вас полюбила щиро і надалі не уявляю своє життя без вас і ваших творів. Тепер про "Межі пристойності". Я не скажу про себе, що я такий вже цінитель романів, що багато прочитала і можу з упевненістю висловлювати свою думку як знаток того всього - ні, я не так багато читала,хоча вдома книг багато і багато класиків і є сучасна література і все якось не заходило. А тут геть зовсім випадково побачила рекламу Букнета і зайшла на сайт і прочитала для проби так би мовити один коротенький роман, а потім мені на очі попалась книга Лани Межі пристойності - так поки я не побачила слова кінець я не відволікалась від монітора ні на час. Вона мене настільки вразила, що я боялася писати комент, думала, що не зможу правильно описати свої емоції.Але дякую Лані вона відповіла і запросила в свою групу. Сьогодні в Фейсбуці пишуть що день "Дякую", так от Лано, дякую тобі, що ти є, дякую тобі за книги, за Міку, яку я зустріла в групі, за Аспа - спілкування з ним одне задоволення, дякую за моїх подружок, ДЯКУЮ за все.
Nina Tololo, ♡°✧༻ Дякую! ༺✧°♡
Я дуже рада, що тут, на платформі, я знайшла собі таких чудових подружок))))
Ця історія просто неймовірна. Першого разу я прочитала її на одному подисі, пропускала крізь себе,
переживала за Злату і Артура. Другого разу вона мене не менш вразила... Я дуже рада за героїв, що у їхньому житті все гаразд і вони щасливі. Надіюсь, що випробувань вони вже достатньо пережили, і зараз їх чекає лише безторботне життя. Дякую Лана, що висвітлили цю історію сім'ї Павленків♡♡♡♡♡
Дві інші історії не менш вражаючі.
Інна Іменицька, ♡°✧༻ Дякую! ༺✧°♡
Їхня історія мене завжди вражала))) ну і ще оце "треба говорити"....... рецепт сімейного благополуччя)))
І я читач:) І книга, насправді, класна, і авторка класна, хоча, усі її книги класні:)
Інна Камікадз, ♡°✧༻ Дякую за добрі слова! ༺✧°♡
О ,так це ,трошки фантастична історія ,яка відбулася у реалі....Крім того ,що еаписано якісною українською,від якої ти кайфуєш , додаються особливі відчуття того ,що герої живі ,реальні люди, Це такий коктейль емоцій ,який довго тримає..
Лана Вернік, Взаємне дякую ❤❤❤
Це, дійсно, неймовірна історія. Дуже переживала разом з героями.))
І плакала і раділа....всього було.))
Анна Багирова, Сьогодні, як мені сказали, день "ДЯКУЮ"
Я хочу подякувати Вам за всі Ваші коментарі під моїми книгами))) За питання, припущення і побажання)))
♡°✧༻ Дякую! ༺✧°♡
Дякую, Міко ❤️
Хочу додати, що якби не впертість головного героя і не його лиха вдача, то не було б мені про що писати)) Там просто шалена енергетика, котру може стримувати лише Злата)))
Міка Стів, ♡°✧༻ Дякую! ༺✧°♡
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати