Як живеться людині, яка втратила одразу два чуття і тепер повністю занурена у влавний внутрішній світ?

Про це у новелі "Темно і тихо" зі збірки "Безіменні історії".

Цитати:

Звичайно, це був чоловік. І в нього билося серце. Вам може здатися, що я кажу елементарну річ, це ж і так зрозуміло – у всіх людей б’ються серця, адже ці люди говорять, ходять, сміються, їдять, плачуть, словом, видно, що вони живуть. Але інколи не все так очевидно. Трапляється, що єдиний спосіб перевірити, наскільки жива людина поруч – спробувати, чи б’ється її серце.

 

Бути чиїмось фанатом, тобто радіти успіхам цієї людини, черпати мотивацію і надихатися її прикладом, відкрито заявляти про свою симпатію – це не що інше, як ознака повного емоційного здоров’я. От коли людина може відчувати подібне лише до «вищих сил», яких ніколи не бачила, і не помічає неповторних людей, гідних захоплення, поруч – тут вже проблеми.

 

"Темно і тихо"