60 розділ "Доставити кохання" вже опубліковано.

Ось фрагмент.

Через деякий час до кабінету таки зайшов директор. В нього руках була пляшка шампанського та два бокали. Проходячи повз Тетяну він, ніби ненавмисно, торкнувся її плеча, сказавши.

- Не зачекалася.

Промовивши це, він всівся на стіл напроти неї. Після чого поставив поряд бокали та почав відкривати пляшку.

Та уважно подивилася на нього. Його поведінка не була схожою на робочу. Верхні ґудзики його сорочки були розщібнуті та була відсутня краватка. Його очі дивилися тим самим хижим поглядом. Це її спантеличило.

- Я думаю на потрібно відсвяткувати твоє призначення – сказав він грайливим голосом.

Їй не сподобався його тон. Тому вона одразу промовила, заперечно покивавши рукою:

- Сергію Петровичу. Якщо не потрібно підписувати нічого, то я мушу йти. На мене чекають колеги. Ми збиралися йти до ресторану.

- Вони вже пішли самі. Я сказав щоб вони на тебе не чекали.

Поведінка керівника була дуже дивною. Вона не розуміла чому це він так проводиться.

- Вибачте, але мені всеодно пора – Тетяна піднялася і пішла до дверей.

Те що сталося потім було геть неочікуваним. Керівник скочив з місця та побіг слідом. Наздогнавши її біля дверей, силою розвернув і притиснув до стіни:

- Нікуди ти не підеш – його очі, наповнені люттю, позирали на неї, як на впійману здобич – я тебе дурну рятую він нього.

Руденко дивилася на нього переляканими очима. Бідолаха не розуміла що він верзе.

- Рятую від твого бабія Віктора – продовжував директор – чи ти не знаєш скількох дівок він кинув. І ти будеш наступною. Чи думаєш він одружиться на тобі? Не будь наївною. Зі мною тобі буде краще.

Він погладив її за талію. Дівчина стояла і паралізовано мовчала.

- А тепер стій спокійно. І не рипайся – Сергій Петрович, відпустивши її, підійшов до дверей і замкнув їх на ключ. Після чого сховав зв’язку до кишені штанів.

Тетяна, тим часом, розмірковувала, що вона мусить щось робити. Потрібно було рятуватися. Вона глянула на поличку, що висіла поряд. За мить пролунав удар і директор впав на підлогу. Руденко подивилася на статуетку. З неї капала кров.

Продовження буде завтра. Тож заходьте і додавайте до бібліотеки щоб не проґавити. А якщо сподобалося то ставте лайк.

https://booknet.com/uk/book/dostaviti-kohannya-b281385