Анно
Хороша дівчинка та хуліган. Я по вуха закохалась, а він погрався й кинув. Я поїхала на довгі роки, але тепер змушена повернутись. То й що? Адже навіть як ми знову зустрінемось, я всього лиш побачу знайоме обличчя у натовпі й нічого більше. Бо давно вже все забула. Я ж сильна. Я змогла.

В тексті:
- шалене кохання
- зустріч через роки
- сильні почуття та емоції
- сильні та неоднозначні особистості із складними долями
- флешбеки

- Вдягни, - хлопець простягнув мені шолом. Коли я ніяково незграбно наділа його, обережно замкнув заклепку під горлом, легко торкнувшись шкіри. Я сподівалася, що бічні частини шолома хоч трохи приховали те, як я почервоніла. Артем між тим надів свій шолом і подав мені руку, допомагаючи забратися на мотоцикл. Сівши, я дуже незгравно спорудила з спідниці щось на зразок памперса, сівши і на передній, і на задній край її подолу. Хлопець, на щастя, був до мене спиною і цього не помітив. Сівши попереду, обернувся:

- Ти триматися збираєшся?

- Як мені…

Артем взяв обидві мої руки своїми і завів їх за свою талію так, що я виявилася притиснутою до його спини.

- Міцніше тримайся, маленька, - кинув він і, пару раз натиснувши на педаль, різко рушив з місця.

Ми з ревом мчали в потоці машин, підстрибуючи іноді на ямках і латках асфальту. Я не могла зрозуміти, серце бухає так від страху або від п'янкого почуття польоту, або тому, що серце Артема стукало прямо під моєю долонею.