Я не впевнена, що існує така людина, яка б не натрапила на книгу, яка не прийшлася до душі. Не затягнула з перших сторінок, не зачепила. Таке буває і доволі часто. От мене останнім часом мучить питання: чи варто дочитувати книги, які не сподобалися з перших розділів? Думки в мене розбилися на два ворогуючі табори: перший вперто доводить те, що мучити себе читанням книги, від якої хочеться заховатися під диван, то річ не найкраща. Як казала викладачка української літератури: «Я прочитала книгу, згорнула її, подивилася і сказала собі, що вона ні про що». Отакі книги «ні про що» мені, на жаль, траплялися часто.
Але існує інша сторона, яка намагається довести меня, що треба давати книзі шанс. Що було б, якби я не вирішила далі читати «Війну і мир», навіть якщо перші сторінки мене не захопили? Я б навіть й першу частину не прочитала, не кажу вже й про всі чотири. Але я видихнула і дочитала. Більш за все — навіть не пожалкувала. Ні разу. І що було б, якби я не читала через силу твори в школі? Напевно, я б ніколи не зрозуміла, які чудові бувають книги, як круто читати. Та чи завжди так? З власного досвіду можу сказати, що часто буває так, що по ерші сторінки не вражають, бо автор не вміє писати початки так, як треба. Аби зачепити читача (моя проблема number one). Тому я звикла давати книгам шанс. Деколи жалкую, а деколи ні. Це, звісно, досить дискусійне питання, тому мені буде дуже цікаво послухати вашу думку.
Бережіть себе,
Ваша Аві ( ꈍᴗꈍ)
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯкщо я читаю задля освіти, то дочитую незважаючи на те, подобається мені чи ні. А розважальну книжку одразу ж закрию як "не зайшла".
Надія Борзакова, Мабуть, так роблять всі. Дякую за думку :)
Дуже цікава тема.
На Букнеті мені лише раз трапилася книга, де початок був трохи затягнутим, але далі вже неможливо було відірватись від читання. Більшість же книг тут, які не зацікавили з кількох 1-х частин, але були дочитані (а раптом там далі як почнеться щось цікаве...) не виправдали сподівань.
Проте є складні класичні твори, де просто описувані події розгортаються повільно або ж наукова література, де з прочитаного буде користь.
Є книги, які змушують коліщатка в мізках рипіти від напруги, для читання яких потрібний відповідний настрій і які надовго запам"ятовуються, а є книги які легко йдуть, бо читати те весело, хоча так автором і не задумано)))
Усе залежить від кожного конкретного випадку і від того, що читач шукає в книгах)
Moonraise Darkness, Згодна з Вами. Я на Букнеті не так давно, щоб дійсно прочитати багато книжок та перевірити, чи дійсно мене щось зацікавить далі, чи ні. Класику я звикла дочитувати, тому що це класика, я звикла її якось уже читати. Наукова література мені дається якось тяжко. Хоч би взяти оті літературно-критичні статті. Я просто не можу зосередитися, бо не той настрій. Не робочий.
Дочитую лише класику - бо як взялася, то вже треба "добити". Якщо то наукова література, філософія, або ж любовний роман і з перших сторінок важко читати( багато термінів не зрозумілих, погляди автора з моїми не сумісні, герої нудні, чи ще якісь помідори, то No!) Читання має приносити насолоду та користь одночасно. А коли воно перетворюється на каторгу, або "зефірне" чтиво, то сумно...
Буяна Іррай, О, класика! Я до неї вже так звикла...Частіше за все мені саме отаке «зефірне» чтиво і не заходить. Очі на лоб лізуть. Або кидаєш, або вмираєш( ꈍᴗꈍ) Дякую за думку :)
Різне бува. Не той настрій, не та пора року, не ті обставини... Тоді відкладаю і читаю щось інше. Але коли не заходить і з другого разу - тоді точно не моє.
Марко Войт, Я відкладаю книги «на потім», коли відчуваю, що ще не доросла, щоб зрозуміти, про що твір. Часто дійсно і настрій не той. А про пори року взагалі мовчу...ех, дякую за думку :)
Я не дочитую. Не сподобалась книга - ніколи себе не силую, а щоб як Ви кажете, дати книзі шанс - читаю перші 5-6 розділів, і тоді вирішую, зачепило мене чи ні. З перших абзаців навряд чи можна вловити основну думку твору, хоча є такі автори, що описують початок так талановито, що починаєш читати і потім на к-сть сторінок уже не дивишся.
Лександра Славичч, Я читаю перші сто сторінок. До прикладу, читала я «Білу принцесу» (не пам'ятаю якого автора). Прочитала десь сто сторінок і точно вирішила — не моє, бо не подобається, якими методами діють герої. От і вся моя логіка( ꈍᴗꈍ) Дякую за думку :)
Твори зарубіжної та української літератури в школі намагалася дочитувати, примушувала себе, бо знала, що введені у шкільну програму твори висвітлюють якісь проблеми, а ти потім по них тексти пиши, до ЗНО вчи тощо. Тут, якщо книга не зацікавила, то не змушую себе читати. Можливо, спробую іншу книгу цього автора. Але прив'язувати себе до героїв, за яких не переймаєшся, як на мене, важко (а то і неможливо взагалі)¯\_ಠ_ಠ_/¯
Ніка Єнжель, В школі, мабуть, всі так робили, а от в університеті я спочатку також так робила, а потім подумала...що то не мій автор, загалом :) Коли читаєш самостійно, то справді є право вибору, чи читати, чи ні, а так...хм. Загалом, цікаво. Дякую за думку :)
Справді гарна книга, яку пам*ятатимеш роками, а не просто розважишся на кілька годин, завжди виводить із зони комфорту. Тому якщо книга дійсно "ні про що", це видно одразу і дочитувати її не варто. А от коли складно чи незрозуміло, от тут варто піти дещо далі. Там може бути багато сюрпризів не лише у тексті, але і в самому собі :)))
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Ох, щодо зони комфорту Ви правильно підмітили, бо я пам'ятаю, як я дочитувала «Книжкового злодія») То дійсно був вихід із зони комфорту) Я згодна з Вами, що у випадку незрозумілості краще йти далі :) Дякую за думку))
Цікава тема, любцю:0. У мене, боюся, часто таке, що мушу дочитати книгу, якщо вже почала, навіть коли вона мені не дуже подобається. Це саме про паперові)). А щодо книг у Букнеті, то все трохи складніше( ͡° ͜ʖ ͡°). Я звикла залишати коментар, якщо почала читати чийсь твір і якщо бачу, що автор нормально відповідає на коменти (в протилежному випадку я - читач мовчун). І, мабуть, саме тому складно припинити читання тоді, коли ти протягом якогось часу залишала файній відгуки, тобі наче подобалося, але... Потім почала розуміти, що ти читаєш ту книгу просто через якесь треба, чи що乁( •_• )ㄏ... Дибільне явище, якщо чесно, адже я досі наполегливо вчуся ставити своє благо вище, ніж благо інших. Навіть не знаю, що ще тут сказати(ㆁωㆁ). Завжди з цими коментарями тяжко :'DD.
Asteriya, Ахах, як в тебе все важко, сонце (. ❛ ᴗ ❛.) Справді, складно ( ´◡‿ゝ◡`) Але я якось звикла, що не продовжую читати, якщо не сподобалося, бо знаю, що автор знайде свого читача (якщо це популярний автор), а якщо такий, як я, то дочитую, аби написати загальне враження) Ох, дійсно все заплутано))
Для мене все залежить від того про що книга і наскільки автор в тексті зацікавить мене і надалі. В кожній книзі можна щось почерпнути і для себе.
Дара Гончар, Так, звісно, кожна книга щось має в собі, тому дякую за думку :)
Я не дочитую))
Мар'яна Доля, Ахах, ясно-ясно))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати