⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️

Не так давно я оголошувала конкурс серед своїх дорогеньких читачів. Все, що було потрібно зробити – це дати ім’я одному дуже милому але нахабному гаргуйлю. Ось цьому красеню

 Я дужу-дуже вдячна тим, хто відгукнувся. Ви запропонували пречудові варіанти. Кожне ім’я дуже креативне  та особливе. Ось весь список:

Барбюс

Гомункул

Чучундра 

Чучундрос

Гріндевальдом

Деймон

Анджело

Гаргудмон

Гаргамель

Гарольд

Якуб

Бенедикт

Я дуже довго вагалася, який саме варіант вибрати, бо мені подобаються всі всі всі. Але я вирішила зупинитися на імені Гарольд. Його запропонувала чарівна пташечка Колібрі. Дякую, люба! Мені здається це ім’я дуже личить цій наглій мордочці!

⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️⭐❤️

А ще пропоную вам цитатку з сьогоднішнього оновлення

Проснулась я від власного крику. Ще й мало не звалилась з ліжка. Знову закричала, цього разу від болю в спині. Ніч, проведена на скомканому матраці дала свої результати. Кожен м'яз на спині болів немилосердно, а різкі рухи призводили до нових спазмів. 

– Ти чого лементуєш з самого ранку? Бідному гаргуйлю спати не даєш! Хочеш щоб в твою кімнату всі мешканці гуртожитку збіглися?

– А що, заодно  і познайомилися б? Мені ж все одно потрібно ще собі подружку знайти і переселитися до неї. В цих умовах жити просто неможливо, – в ранковому світлі, що ледь проникало через бруднезне вікно, обстановка здавалась ще печальнішою ніж вчора ввечері. Добре було видно порепаність меблів та пошарпані занавіски. Оббої повіддерались і подекуди кусками звисали до підлоги. 

– Ти не врахувала однієї малесенької деталі, – гаргуйль закружляв навколо мене настільки швидко, що в голові почало паморочитись. – Як зреагує твоя нова сусідка, коли побачить мою страшну рожу. Можу побитись об заклад, що одразу побіжить до ректора. А чим це нам з тобою грозить, думаю ти догадаєшся.

– Ой, то що ж мені тепер ось так і жити цілий місяць?

– Та чого ж? Візьмеш в леді Керії тряпку і вінник, наведеш лад. Заодно і зблизишся з коменданткою. Здається мені, вона любить хазяйновитих дівчат. Але ж ти привикла, що такі справи за тебе роблять інші, тому доведеться, мабуть, потерпіти, бо вічність сидіти в кулоні я не буду, так і знай!

– Ох, гаргуйлю. Знав би ти як я сумую за тими часами, коли за мене все робили інші, – згадався сон, на очі навернулись сльози. – Але давай не будемо сумувати! Знаєш, чого це я тебе гаргуйлем зву? В тебе ім'я ж є? Вибач, що раніше не запитала. Я Констанція, між іншим. Не обов'язково кожен раз кликати мене відьмою!

– Колись було в мене ім'я, але я його втратив після того як потрапив в полон до драконів. Мене звали Вільний Вітер, але зараз це звучить як знущання.

Він намагався говорити весело, але я чула печаль в його голосі. Захотілось втішити його і міцно-міцно обійняти. Я вже навіть простягла руки, щоб притиснути його до себе, але напоролась на гострі гранітні кігті.

– Не треба обнімашок, – кумедно задер він голову догори, відтопиривши вушка. – Я ж з каменю і серце в мене кам'яне.

Я розсміялась:

– Ага, гаразд. Дозволю зберегти тобі чоловічу гордість, – рішення як допомогти йому прийшло моментально.  – Якщо не хочеш називатися старим ім'ям, значить дамо тобі нове! Як тобі Гарольд? Натякає на те, що ти мужній гаргуйль, але водночас миле та милозвучне.

– Гарольд. Мені подобається! – на звіриній мордочці з'явилось щось на зразок усмішки. – Начувайтесь дракони! По вас іде Гарольд!