Чи збігається у вас оцінка власних книг із оцінкою читачів?!
Давно мучить мене це запитання. От, здавалось би, автор добре знає усі плюси та мінуси своїх книг, робить ставку на одну якусь, яка йому видається найкращою, найцікавішою і т.д., а в результаті - читач обирає іншу! Чому? Незрозуміло... Отак в мене із "Квіткою на камені". Можливо, через те я найбільше до цієї книги прикипіла душею, бо події розгортаються в місті, яке мені дуже рідне й близьке?! Де пройшли кращі роки мого життя... Ні, в книзі я не описала ні себе, ні моїх друзів... але трохи лукавлю - все ж таки використала саму ідею дружби між хлопцем та дівчиною. Чи можлива вона? В моєму випадку - так! У головних героїв книги?.. Якщо зацікавило - ласкаво прошу до читання!
Та не до того я вела... Мова про те, що мою першу книгу "Коли не чекаєш...", яку я вважаю/вважала (вже й не знаю) найслабшою в плані викладу думок, читають на ура, ну принаймні про це говорять кілька десятків тисяч переглядів (не топ, але вагоме досягнення для мене), а ось цю, яку вважаю, поки що (надіюся), найкращим своїм творінням - посередньо, я б сказала в'яло. Згадую тепер слова однієї авторки, що, поставивши тег “від ненависті до кохання”, публіка гарантована. Ахаха...Може, це дійсно так і доля правди в тому є?
Шановні автори, скажіть, у вас теж не співпадає думка зі своїми читачами щодо власних книг? Буває таке?
У мене таке буває. Це ж читачі, і ми різні люди, думкам властиво не збігатися) Згадую, як викладала тут свою першу книгу, ця історія досі для мене найулюбленіша зі всіх, і мабуть, так вже й лишиться, та чомусь читачі не оцінили, нема на ній такого активу, на який сподівалася. Зате інші мої історії, яким приділяю ну можливо трошки менше уваги, читають і коментують.
Лександра Славичч, аналогічно! Зараз, на жаль, взагалі майже не маю часу читати, а раніше, спеціально відкривала якусь сторінку із творами 15-20 в жанрі, щоб не топ. І часто відкопувала там надзвичайні твори, які читачі ще просто не оцінили достойно.
Мені написали у відгуках: "дуже гарна українська" на книгу, яку я, насправді, вперше написав як художній твір українською ("галузеві" раніше були), і особисто я вважаю, що у інших, пізніших моїх творах українська краща. Тож, навіть так буває :)
А взагалі, не лише по кількості переглядів. іноді по коментарях розумієш, що хтось саму ідею твору просто не зрозумів.
Написала влітку дуже коротку історію, витратила на неї мало часу та сил, а в результаті вона найпопулярніша з усіх моїх. А та, над якою довго думала, то на ній не надто багато переглядів, статистика нижча. Але я думаю, що якщо історія дійсно варта чогось великого, то рано чи пізно люди це зрозуміють.
Блакитноока, От і я про те! З часом все розуміється по-іншому, погляди змінюються, життя переосмислюється, інші теми стають цікавими... Мабуть, висновок - на все свій час!
О, ще й як буває! Недавно зіштовхнулася з цим. Але, як кажуть, "збоку видно краще", тому іноді думка читача справді може шокувати. Маю заморожену книгу, де зупинилася "посеред поля", і зрозуміла, що геть не так мало би бути написано, треба більше деталей. Залишила з думкою, що рано чи пізно перепишу, не змінюючи сам сюжет, та й викладу. Але недавно я помітила зріст переглядів тієї самої замороженої книги, та ще й вподобання. Соромно трохи за ті помилки і нелогічності, однак, на диво, підштовхує натхнення!) А, і ще є такий закон підлості: "Стараєшся мало - цікаво багатьом". Не завжди працює в плані письменництва, та все ж (. ❛ ᴗ ❛.) Дива на Букнеті бувають...
Ніка Єнжель, Якщо зросли перегляди та вподобання - це дійсно величезний стимул завершити історію, як друге дихання! А взагалі закон підлості мені дуже відомий, в мене він працює на ура) Коли вже змирився і нічого не чекаєш - на тобі, лови і підставляй долоні. Заглядаєш щосекунди в надії - а раптом?! А там - повний пшик...
Привіт. Друзі, питання до вас: Які у вас особисті «закони романтики»? Бо сьогодні я, як автор романтичної комедії, задумалася. От ви читаєте ромком — і всередині тихенько чекаєте: *коли ж там іскра, *коли
Сьогодні о 18:00 виходить один із тих розділів, після яких "важко дихати".
Розділ, де полум’я стає мовою, попіл - пам’яттю, а вибір - болючішим за зброю. У “Пісні попелу” на Академію спускається буря,
Півтора року назад я тремтливими руками вкилада перший розділ книги "Підкорений" і не вірила, що хтось взагалі мене читатиме, а сьогодні зранку я побачила цю чарівну цифру❤️ З моменту публікації першої книги, сталося
— Я готував одне небезпечне зілля. — Він зробив крок до Ліари. — І просив її спробувати. Як благородний жест — запросив на бал. Це ж ввічливість? — Він питав, а не стверджував, і різко поклав тильну сторону
Вітаю!
Нормальні там героїні мріють про гарні платтячка, прикраси, чи ще щось в тому дусі. Моя, прикинула скільки коштує повний екіп мисливця, зажурилася, і тепер вважає себе першою мисливицею-жебрачкою. Бо, щоб їй
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ мене таке буває. Це ж читачі, і ми різні люди, думкам властиво не збігатися) Згадую, як викладала тут свою першу книгу, ця історія досі для мене найулюбленіша зі всіх, і мабуть, так вже й лишиться, та чомусь читачі не оцінили, нема на ній такого активу, на який сподівалася. Зате інші мої історії, яким приділяю ну можливо трошки менше уваги, читають і коментують.
Лександра Славичч, аналогічно! Зараз, на жаль, взагалі майже не маю часу читати, а раніше, спеціально відкривала якусь сторінку із творами 15-20 в жанрі, щоб не топ. І часто відкопувала там надзвичайні твори, які читачі ще просто не оцінили достойно.
Постійно)) у мене та ж сама історія))
Сана Елінс, 100%
Мені написали у відгуках: "дуже гарна українська" на книгу, яку я, насправді, вперше написав як художній твір українською ("галузеві" раніше були), і особисто я вважаю, що у інших, пізніших моїх творах українська краща. Тож, навіть так буває :)
А взагалі, не лише по кількості переглядів. іноді по коментарях розумієш, що хтось саму ідею твору просто не зрозумів.
Вадим Володарський, ))
Написала влітку дуже коротку історію, витратила на неї мало часу та сил, а в результаті вона найпопулярніша з усіх моїх. А та, над якою довго думала, то на ній не надто багато переглядів, статистика нижча. Але я думаю, що якщо історія дійсно варта чогось великого, то рано чи пізно люди це зрозуміють.
Блакитноока, От і я про те! З часом все розуміється по-іншому, погляди змінюються, життя переосмислюється, інші теми стають цікавими... Мабуть, висновок - на все свій час!
О, ще й як буває! Недавно зіштовхнулася з цим. Але, як кажуть, "збоку видно краще", тому іноді думка читача справді може шокувати. Маю заморожену книгу, де зупинилася "посеред поля", і зрозуміла, що геть не так мало би бути написано, треба більше деталей. Залишила з думкою, що рано чи пізно перепишу, не змінюючи сам сюжет, та й викладу. Але недавно я помітила зріст переглядів тієї самої замороженої книги, та ще й вподобання. Соромно трохи за ті помилки і нелогічності, однак, на диво, підштовхує натхнення!) А, і ще є такий закон підлості: "Стараєшся мало - цікаво багатьом". Не завжди працює в плані письменництва, та все ж (. ❛ ᴗ ❛.) Дива на Букнеті бувають...
Ніка Єнжель, Якщо зросли перегляди та вподобання - це дійсно величезний стимул завершити історію, як друге дихання! А взагалі закон підлості мені дуже відомий, в мене він працює на ура) Коли вже змирився і нічого не чекаєш - на тобі, лови і підставляй долоні. Заглядаєш щосекунди в надії - а раптом?! А там - повний пшик...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати