Так як дійсно нормальних тем для обговорення в блогах я щось знайти не можу, тому виріша зробити таку собі невеличку «рекламку» (навіть це, напевне, трохи неправильне слово) одного зі своїх творів, хіхс.
Звісно, я не думаю, що дуже класно просто сісти, написати текст про те, яка моя книга класна і варта прочитання (тому що я геть в цьому невпевнена, що вже!), я вирішила зробити блог з цікавими фактами про твір «Вбити дотиком» (з чогось ж треба починати!)
— Ця книга дається мені надзвичайно тяжко. Я почала її писати влітку. Ага, давно. І там досі сім розділів. Чому так? Бо книга дається тяжко в психологічному плані. Тому не дивуйтеся, що я там сиджу рюмсаю над рядками, де Адаміна вперше вийшла під дощ. Для мене важливий там саме чуттєвий фон, який створюється, тому що все розуміння світу йде від Адаміни. І те, як вона це все сприймає, показується і читачеві. Книга в жанрі антиутопії для мене нова. Я можу декілька разів переписувати один рядок. Може, це звучить по-дурному, проте це так.
— Сюжет навіяний книгами «Знищ мене» Таґере Мафі та «Знак» Вероніки Рот. Якщо друга книга фантастика, то перша антиутопія і мала на мене великий вплив в плані задуму свого твору. Я дуже хотіла написати антиутопію, проте не знала, чи вийде, бо новий жанр — це не жарт. Поки не знаю, що там вийде(. ❛ ᴗ ❛.)
— Перше ім'я героїні — Кайра. Тут вже проявляється вплив саме «Знаку», бо саме так звали головну героїню цієї книги, яка теж страждала від болю та могла вбивати дотиком. Проте я потім зрозуміла, що моя маленька дівчинка, яка боїться всіх, зовсім не схожа на сильну Кайру. Так вона й стала тихою Адаміною.
— Інтертекстуальність. Насправді я дуже люблю такі штучки як інтертекстуальність та інтермедіальність, бо так я пов'язую між собою різні книги та різні види мистецтва. Інтермедіальність я більш використовую в «Уламках» (картина «Тріумф смерті» Пітера Брейгеля Старшого). А в «Дотику» люблю натякати на інші твори ʘ‿ʘ
— Проблема батьків та дітей. Ця проблема в мене (чомусь) присутня у майже всіх творах, але більшою мірою я використовувала паралель «батько-дочка» як конфліктну, а тут зробила навпаки і ввела паралель «мати-дочка».
— Я хотіла дійсно закохати Адаміну в сина Ренделла. Та потім вирішила, що то для неї надто сильне покарання, на яке вона не заслуговує. Не скажу, що вона там сильно на все заслуговує, та що є, то є.
Ось такі маленькі факти (навіть на факти не схоже, хіхіс)) З чогось ж треба починати саморекламу (хоча я не дуже вмію це робити), але сподіваюсь, що початок достойний.
Хто дочитав до цього місця — всім дякую (✿^‿^) Гарного настрою та натхнення!)
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво-цікаво... Навіть дуже... Думаю, рішення змінити ім'я головній героїні було більше, ніж правильним. Не могла ж вона так само називатися, як і гг тієї книги:')). Ех, ще з самої його появи у Букнеті твій ''Дотик'' лежить у мене в бібліотеці, та щось ніяк не дістануся. До того ж із антиутопією я ще нічого не читала, і тому мене книга трохи насторожує. Не знаю, чи сподобається.... На жаль, шансу це перевірити зараз нема - справ по горло. Ще якось встигла твій блог прочитати і комент лишити, але то вже бач, о котрій годині:'33. Все буде добре, мила! І книги у тебе, я впевнена, класні! До речі, mentem omnia in deterius minus!ヾ(•ω•`) Обіймаю)))))❤❤❤.
Asteriya, Так, я також думаю, що це ім'я ій більше пасує)) Ну не знаю, що навіть тобі сказати)) Якщо не певна, що сподобається, мабуть, краще не починати) Може, до того часу, поки у тебе з'явиться час, я встигну опублікувати свою новинку, проте то буде нескоро (☆▽☆) Пхпх, запам'ятала таки( ╹▽╹ ) І я тебе обіймаю, сонцю))
Адаміна краще за Кайра =) Добре, що вона Адаміна!
А я думаю, ну чому знову й знову пригадую "Знищ мене", а то вони були наче для натхнення! Але "Знищ мене" хоча напружений, чесно кажучи я не сприйняла... Хоча підліткова антиутопія в цілому подобається, та якось я її не дочитую =(
Айя Нея, Йой, будь ласка, до мене на «ти», бо я не стара бабця◉‿◉ Ой, будемо вважати, що я вже взялася за наступний розділ))
Дуже цікаві факти, і книга запала в душу) Розумію Вас щодо першого пункту, адже одразу пригадала, що й у мене завалялась історія, яку я почала писати ще чотири роки тому і лише тепер завершила, щоправда, ще думаю, чи публікувати її... До чого це кажу? Як я зрозуміла, творчість у різних проявах (чи це про письменників, чи акторів, чи сценаристів, чи композиторів) має великий вплив на психологічний та емоційний стан, нервову систему, іноді доходить і до виснаження... Та як показує досвід, ніде немає легкої роботи, головне вміти поєднувати таке захоплення з іншими видами діяльності, і потрошки розвиватись, і не кидати в жодному разі) Тому бажаю великого натхнення, відданих читачів та побільше яскравих ідей)))
Avee Delmonico, (*❛‿❛)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати