Вода навколо Назара раптово почорніла. Монстрів з дна випливло стільки, що одними їхніми тілами можна було виводити моторошні кола, котрі зможуть розгледіти з борту літака. Назар опинився в самому центрі. Водяні хижаки оточили його з усіх сторін і планували роздерти тендітне дитяче тіло на десятки різних шматків. Їхні бридкі голови з широкими ротами, здатними проковтнути дитячу руку за один раз, не залишали віри у милосердя. Масивні очі, сповнені потойбічної порожнечі, здавалися сліпими, зате два прорізи на тому місці, де людина має ніс, дозволяли полювати їм тільки завдяки нюху. Ці чудовиська за кілометр відчували страх, а Назар ним просякнув до спідньої білизни. Він спробував взяти себе під контроль і піднятися на ноги. Чудовиська не давали тайм-ауту.

Вимкнені ліхтарі. Тарас Мельник.