Дикий та небезпечний світ сіверян!

Тарас Мельник - "Громада"!

«Найгіршим вчинком у сіверян вважалася зрада. Того, хто порушував клятву, язичники зазвичай не просто вбивали, а ще й очищували. Зрадників у племені підвішували за шию спеціальним способом, щоб петля довго душила. Під ними підпалювали тліючі вогнища. На думку волхвів, цей звичай дозволяв зберегти таємниці племені від сторонніх. Вогонь же не просто вбивав, він повністю знищував проклятого, пожираючи його клітина за клітиною. Через такі суворі правила, воїни часто віддавали перевагу смерті, відрізанню язика, кастрації, каліцтвам – тільки б їх не повертали назад у плем’я зі славою зрадника, який виказав потаємні секрети своїх братів».

Сіверяни не любили чужинців і всіляко намагалися зберегти традиції від різних впливів. Олег, який першим з київських князів завоював землі Чернігівщини та наклав данину на небезпечного сусіда, розповідав про свої завоювання імператору Візантії: «Мої воїни не бояться ні греків, ні хозар, ні арабів – ми здійснюємо походи проти всіх, і ніхто нам не в змозі протистояти. Однак, у лісах північніше Києва, живе дике неконтрольоване зло, котре лякає навіть найстійкіших варягів. Одного разу ціла група воїнів, яка рушила до клятих древлян, посеред кущів захлинулася водою, хоч поруч не було жодної річки чи ставка. А люті сіверяни вирізали добру сотню відбірних воїнів так швидко, що ті не встигли навіть зрозуміти, звідки на них нападають. Данину в тих лісах інколи доводиться збирати цілими арміями. Навіть князь не може відчувати себе у повній безпеці – вороги скрізь. Вони не знають ні мови, ні милості!».

П.С. А ви лякаєте читачів історичними вставками та фантазіями?