Новий роман буде супроводжуватися історичними вставками.

Тарас Мельник "Порожні могили".

При навалі невідомого ворога, всі вожді кімерійців зібралися на нараду і почали шукати спільного рішення. За всяку ціну їм потрібно було виступити проти скіфів, котрі знищували їхній народ, однак у вирішальний момент між лідерами Кімерії почалися запеклі сварки. Одні пропонували негайно залишити освоєну країну, не наражаючись на небезпеку, виступивши проти чисельного ворога, а інші бажали битися до останнього проти зухвалих загарбників.

Народ з важкістю прийняв рішення тих царів, котрі бажали покинути широкі степи та холодні ріки біля берегів Чорного моря. Воїни не бажали тікати з землі, яка подарувала їм стільки багатства та наражати свої сім’ї на небезпеку, під час подорожі невідомим їм світом. Частині вождів вдалося використати ці настрої. Між племенами Кімерії почалася міжусобна війна. Кімерійці вбивали один одного, встромляючи залізні мечі у плоть вчорашніх братів ще з більшою ненавистю, ніж робили це проти скіфів. За рік такого протистояння більша частина місцевих жителів лежала похована в ямах, катакомбах та сирих могильниках. Скіфам залишалося тільки перетворити на рабів тих, кого зможуть застати живим на спустілих землях.

Коли страчували останнього царя кімерійців, Партатуа не дозволив йому померти, доки перед ним не зґвалтували всіх його дочок. Така небачена жорстокість мала показати силу нового правителя та змусити боятися всі навколишні народи. Милосердя тоді сприймалося за ознаку слабкості. Під тортурами, останній кіммерійський цар розповів Партатуа про пророцтво, яке йому перед війною повідали старі шамани. Він звернувся до ненависного чужоземця, повідавши йому таке: «Не пройде й ста років, як твій син принесе на ці благі землі найбільше прокляття, котре відоме людям та богам. Всі ви повторите нашу долю, як і багато народів, що житимуть після вас. Тільки смерть, могила, хаос та душевні муки чекатимуть твоїх нащадків».