Нова хвиля емоцій знову у моїх рядках!

   " За тебе молюсь" 

Я за тебе молюсь, 
І ти в моїх снах,
Я за тебе боюсь, 
І це зносить дах. 

Знаєш, як сильно, 
Як тяжко буває, 
Я чекаю повільно, 
А серце вмирає. 

Воно мовчки кричить
Ну чому усе так? 
І сльоза знов бринить, 
На устах її смак. 

Чи багато таких, 
Хто так вірно чекає, 
І без ночей п'янких, 
Самотньо страждає? 

Як сонце без неба, 
Як пташка без вітру, 
Ти моя потреба, 
Без тебе все зітру.

Та воно того варте, 
Оці всі чекання, 
Із ніжністю вперте, 
Є в серці кохання! 

     От цікаво, до теми... Чи багато з вас переживали подібне? Чи холонуть почуття через час і відстань?