Готика і детектив

Поєднання готичного роману і детектива не є якимось новим літературним винаходом, але все ж цікаво простежити зародження такого дивного поєднання жанрів.

З кінця ХVІІІ і майже все наступне століття поціновувачі літератури зачитувалися готичними романами. Це був новий жанр, що прийшов на зміну набридлим довгим класичним творам. Ще б пак, адже атрибути готичного твору були досить  привабливі!

Дія подібних романів відбувалося, як правило, в старовинних замках, що стоять на високих скелях (навколо яких завиває вітер, чи літає хуртовина); або в занедбаних будинках, наповнених привидами та скелетами замурованих мерців; інколи - в густому таємничому лісі, в глибині гірської печери, де пурхають летючі миші і сховані скрині зі скарбами; або на бурхливих хвилях морів, де виринає з туману Летючий Голландець…  Читачі переживали за головних героїв - відважних лицарів, ніжних леді. Любителі подібного жанру занурювались в книги настільки, що ніби самі чули таємничі стогони і шарудіння, свист вітру, гуркіт прибою, бачили кістки і черепи, древні магічні книги, ставали свідками страшних вбивств і злочинів.

Уже Вальтер Скотт, Мері Шеллі, Метью Льюїс, Чарльз Метьюрін, пізніше Едгар По, Ернст Теодор Амадей Гофман і Роберт Стівенсон намагалися сплавити воєдино готику і пригодницький роман, а також «роман жахів».

Спробувати поєднати «детективний роман» ( «кримінальний роман») з готикою намагався Едгар Аллан По. Але більш краще це вийшло у англійського романіста Уїлки Коллінза (роман «Жінка в білому»).

Почасти, деякі відтінки подібного жанру можна помітити і у Чарльза Діккенса, в книгах «Холодний дім» і «Таємниця Едвіна Друда». У всіх цих творах є окремі епізоди, запозичені з готичних романів: всілякі сімейні таємниці, кладовища, таємнича атмосфера нічних англійських міст. Все це вміло з'єднується з епізодами розслідування, які ведуть слідчі поліції, або приватні особи (найчастіше – сищики).

Роберт Стівенсон  теж використовує готичну атмосферу, з її передчуттям жаху (хоррор) в творах «Клуб самовбивць», «Окаянна Дженет», доходячи до своєрідної вершини - повісті «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда» -  книги, від якої відштовхувалися в своїй творчості Оскар Уайльд, Стівен Кінг, Говард Лавкрафт, Герберт Велс, Артур Конан Дойль. Світенсону вдалося змішати в незвичайний коктейль готичну атмосферу, романтизм, детектив і фантастику. Тема подвійного життя людини, роздвоєння особистості, порушена у  творі Стівенсона, отримає надзвичайний розвиток і наслідування.

За ними рішуче, впевненими кроками відправився в літературні експерименти Артур Конан Дойль. В його похмурих «нічних детективних оповіданнях» з типовим готичним лиходієм професором Моріарті, ми інколи спостерігаємо чисто готичні сцени (можна згадати повість «Собака Баскервілів»). Не залишилася осторонь і Агата Крісті.

Дослідник жанру Є. Парнов відзначав: «Починаючи з інфернальної мавпи, родоначальника обох жанрів (фантастики і детектива) Едгара По, з блакитного карбункула і тропічної гадюки Конан Дойля, з індійського місячного каменю Уїлки Коллінза і закінчуючи одинокими замками Агати Крісті і трупом в човні Чарльза Сноу, західний детектив невиправно екзотичний. Крім того, він патологічно прихильний до готичного роману (середньовічний замок - улюблені підмостки, на яких розігруються криваві драми)».

Сучасні автори, особливо такі, як Стівен Кінг, Умберто Еко, Карлос Руїс Сафон теж вілдають данину готичним детективам.

Романи - стилізації Дена Сіммонса «Друд, або людина в чорному» і «П'яте серце» поєднують у собі містику, детектив і готику в кращих традиціях.

В цьому контексті варто згадати австралійського письменника Джона Харвуда. Його роман «Тінь автора» - історія про привидів в вікторіанському стилі, зроблена в кращих традиціях Діккенса. Його ж роман «Мій загадковий двійник» можна порівняти з «Жінкою в білому» Коллінза.

Авторка Карен Лі Стріт створила роман «Едгар Аллан По і Лондонський Монстр». За жанром це "фантастичний детектив" з елементами готики, з загадковими злочинами і захоплюючими розслідуваннями. Чому варто читати цю книгу? По - перше, не так вже й часто героєм художньої літератури стає сам майстер "страшних оповідань" і перших детективів Едгар Аллан По. У романі Едгар По прибуває в Англію, щоб з'ясувати таємниці листів, отриманих ним у спадщину.

По-друге, завдяки ерудиції письменниці, в тканину її роману вплетені кілька десятків творів самого По, то у вигляді віддалених згадок (напр. "Ворон"), то у вигляді імен персонажів (Морелла).

По - третє, в якості сищика, який розслідує разом з По справу про листи, виведений  знаменитий Дюпен, ще один "наскрізний герой" детективних оповідань майстра.

Пробує зробити свій внесок в жанр готичного детективу і автор цих рядків. У повісті «Мертвенний світ ліхтарів» перед нами така приваблива своєю таємничою атмосферою  вікторіанська Англія, Дійовою особою обрано відомого письменника, який в дорозі знайомиться з таємничим  доктором Джонсоном, чия поведінка здається дивною і підозрілою. Незабаром в невеликому містечку відбувається загадкове вбивство. Письменник починає власне розслідування… Але не буду розкривати усі секрети детективного твору – нехай це зробить читач.

Маю велику надію, що повість сподобається всім шанувальникам готичного детективу.