А про що ж писати?

Коли особисто Я стукаю до себе з минулого... Хіба це не історія? А початківці- письменники ще бідкаються: «Про що ж писати»?
Так ось я вам скажу, дорогі митці. Кожне речення написане восьмирічним мною — це окрема оповідь. Так, я був дитиною зі своїм світом, але я хвилювався за сестричку, я розповідав про будні, я бажав здоров'я татові й мамі. Шкода тільки, що прабабуся Гануся відійшла на той світ шість років тому,
а її син — мій дід — три дні тому. Я б прочитав їм цього листа, а вони б посміялися.
Хай земля буде пухом.

23,06,99 р.
«Привіт з Белелуї
Добрий день Тату і мамо ми за вами вже скучили. Мені вже купили велосипеда за 210 грв. Юля нічого не хоче їсти. Баба вже їй купила таблетки від глистів. Ви вже зробили ремонт квартири? Я вже небуду пасти корову бо дід і баба здали корову в чергу. А я буду гонити гуси в поле. Ми сьогодні підемо в обід по гриби. Юля була заболіла - казала болить горло, але вже неболить. Я помагав 1 день пасти чергу у баби Ганусі, один раз уже пасли чергу з бабою і дідом. Сьогодні пишу листа бо у нас падає дощ. Як там кролики? У нас 13 кроликів, ми з Юлічкою рвемо трави і годуємо їх. Я з хлопцями ганяю в м'яча. Ходим у черешні. Допомагаю бабі перебирати ягоди. Я часто їм сосиски і водичку п'ю. Бувайте здорові. Ваші Толя і Юля».