Сцена вбивства

Цього разу я вистрілила відразу, але схоже потрапила лише в лапу(все тому, що Кір дав мені пістолета замість нормальної мисливської гвинтівки).

Заєць буквально повз на передніх від мене, а за ним тягнувся кривавий слід.

Мені стало шкода тварини і я сиділа на колінах, не бажаючи його добивати... Але коли почула кроки Кіра позаду — зрозуміла, що потрібно зробити це, і прямо зараз.

Я вб'ю тебе.

Моє серце калатало як шалене і я підняла пістолет, знявши його з запобіжника.

Заєць ніби відчувши, що його зараз пристрелять, зупинився і вп'явся в мене своїми чорними очима.

Пробач, але я мушу зробити це.

Я вистрілила в нього і тварина, нарешті, перестала подавати ознаки життя.

Позаду себе я почула рідкі оплески. Обернувшись, я побачила Кіра, задоволено усміхненого і аплодуючого мені.

— Не думав, що зможеш добити когось ось так, з першого разу, — сказав він.

А я стояла і знову дивилася на тварину, яка не ворушилася.

Мертві чорні очі зайця продовжували дивитися на мене.

Це повинно було бути страшним, повинно було збентежити мене. Я повинна був відчути співчуття або щось в цьому роді, адже я тільки що вбила його. Але вся жалість кудись пропала разом із тим пострілом. Замість цього я раптом зрозуміла, що посміхаюся.

Я посміхалася зовсім невластивою мені посмішкою, а моє серце продовжувало шалено стукати. Я раптом зрозуміла, що жива, реально жива. Такого я напевно ще ніколи не відчувала.

Кір підійшов і обійняв мене зі спини.

— Вийшло, — тільки й вимовила я.

— Ти молодець, — пролунав його шепіт біля мого вуха.

— Я... Це почуття, я навіть не знаю... — так само тихо продовжила я.

— Я розумію тебе, — його голос звучав задоволено. — Хоча я і сумнівався, але ти змогла знову здивувати мене. Ти весь час дивуєш мене.

Ейфорія від такого? Я ніколи не думала, що вбивство, перетин цієї межі, може викликати настільки сильні емоції. Ніби я довго-довго пливла під водою і, нарешті, виринула, ковтнула необхідного мені для життя повітря.

Я дихала важко, ніби дійсно тільки-тільки виринула, а моє серце все не хотіло заспокоюватися.

Кір, ймовірно, відмінно розумів мій стан і в один момент торкнувся губами моєї шиї.

— Кір... — на видиху прошепотіла я.

Ноги підкошувалися, а по тілу йшло приємне тремтіння.

Він на секунду відсторонився, подивився прямо мені в очі, а потім поцілував мене в губи.

Спочатку мені здавалося, що мої ноги не витримають, але Кір обійняв мене за талію, не даючи впасти вниз.

Та вже через пару секунд я відповідала на поцілунок жадібно, з усією силою і напором, намагаючись передати те почуття, яке заволоділо мною.

Напевно, мої зіниці зараз закривали майже всю райдужку, адже я ще ніколи не відчувала себе настільки на взводі, як зараз.

Він розвернув мене і я притиснулася до нього всім тілом, ніби намагаючись злитися з ним воєдино.

Тремтячими руками я потягнулася до гудзиків на його камуфляжі, але Кір видав смішок і поклав свою долоню поверх моєї.

— Тшшш... — рука Кіра пройшлася по моїй спині в якомусь заспокійливому жесті. — Ти зараз зовсім не в собі.

— Мені здається, я вперше «в собі», — на видиху сказала я.

— Вчися контролювати свої емоції, інакше це може бути небезпечним...

— Але зараз я тільки з тобою...

— Так, — Кір кивнув. — І тобі пощастило, що я не хочу отримати тебе ось таким способом, — він прикусив мочку мого вуха і продовжив шепотіти. — Складно стримуватися, коли поруч з тобою щось настільки бажане.

 Цитата з роману "Мій дегустатор", викладка якого закінчиться вже цього тижня! Запрошую до прочитання, але пам'ятайте що цей роман...:

...Не для тих, хто любить миленьких, добреньких і позитивних героїнь з ідеальним характером.

...Не для тих, кому не подобаються елементи домінування і довіри на межі фолу. 

...Не для надто консервативних.

...Не для тих, кому подобаються "принци на білому коні". 

...Не для тих, кому  подобається, коли розвиток персонажа робить його "ідеальним" наприкінці роману.

Якщо ти не з "тих" - можеш зазирнути сюди: "Мій дегустатор"