"Виходь за мене, милий!" Історія 6*7*8(анонс)

Відеовізуалізація.

Історія 6 ...

... "Пізно ввечері, коли Макс нарешті повернувся додому, я зразу помітила, що, на відміну від мого, його день був зовсім не таким чудовим. Він виглядав стомленим, чимось стривоженим, відверто нервував. Від вечері відмовився, хоча я спеціально попросила Томаса, щоб ми заїхали в магазин за продуктами, щоб приготувати йому ту вечерю. Спочатку я хотіла у ресторані, де ми з Томасом обідали, замовити з собою їх фірмову страву для Максима. Але потім вирішила, що йому буде приємніше, якщо приготую щось сама. Але він тільки поцілував мене швидким, як мені здалося, досить байдужим поцілунком. Довго стояв під душем, наче хотів змити з себе напругу дня. Й частково йому це вдалося. Коли він одягнувся та вийшов до мене у вітальню, дивитися на нього мені вже було не так боляче. Все ще втомлений, але вже набагато спокійніший.

Максим сів біля мене на дивані, обійняв, лагідно притискаючи до своїх сильних грудей, в яких впевнено та надійно билось його серце. Я слухала його серце і впевненість, що у нас усе буде добре переповнювала мене.

- Як пройшов твій день?

- Ти знаєш, чудово! Томас… - я осіклась, побоюючись, що Макс знову рознервується. Підняла голову, щоб побачити вираз його обличчя. Але він лише ніжно поцілував мене й підбадьорливо посміхнувся.

- Так що Томас?"...

+ Жени тривоги геть!  

..."Мені здається, я задрімав прямо в кріслі. Прокинувся від шалено-жагучої хвилі, яка раптом накрила мене. Я відчував аромат та, навіть, присмак кави на своїх губах. Гарячої, запашної кави. Коли я відкрив очі, я не зразу зрозумів, що відбувається. Мої губи милували ніжні, ледь вологі дотики. Стегна відчували легкий тиск, який викликав відгук десь у самих глибинах мого тіла. Все в мені тягнулося до цього пестливого тепла. Поступово сонна пелена почала відступати. Я почав повертатися до реальності. І в цій реальності у мене на колінах сиділа Аніта, широко розставивши ноги та високо підтягнувши спідницю. Мої руки самі по собі пестили її стегна. Її губи гралися моїми. Я відчував, як вона розпалюється, як її рухи стають все більш сміливими, як вона тягнеться до мене всім своїм єством. Й на свій сором, я також тягнувся до неї. Я хотів її  як в старі добрі часи, коли ми були разом. Це злякало мене не на жарт! Я досить грубо відсторонив її від себе та став на ноги. Але її погляд говорив, що вона відчула моє збудження. Що вона знає, що я пам'ятаю. Вона знає, що я не викинув на смітник наші спільні моменти, що її пристрасть все ще хвилює мене. Це робило мене в рази вразливішим, ніж раніше. Коли вона не знала точно, коли сумнівалась. Тепер все стане набагато складніше.

- Аніта, якого біса?! Що ти робиш?

- А на що це схоже?

- На дурість! Ти ж обіцяла!

- Що саме? А-а-а! Не домагатися тебе!? Ти про це?

- Щось таке! У мене — Катя, у тебе — Пітер! Що ти твориш?

- Коли я сьогодні побачила вас двох… коли ви стояли поруч… я думала, він знищить тебе, просто розтопче, але ти з перших хвилин захопив ініціативу. Ти не дав йому ні шансу домінувати. Я хотіла тебе кожної хвилини, коли ти говорив. Навіть коли йшлося про ті твої сервери, алгоритми, обсяги вхідної інформації й ще бозна-що.

- Це все не має значення! Ти казала, що для тебе важливі стосунки з Пітером.

- Так і є. Але я нічого не можу з собою вдіяти. Це як покарання. Як якесь там коло мого персонального пекла. Я не знаю, що мені робити!

- Може нам триматися якнайдалі один від одного. Нам разом це не вирішити.

- І як ти собі це уявляєш? Мені звільнитись, заїхати у якусь глушину та з туги дертися на стіни, поки ти будеш, що шалений, трахати свою дружину, аби зробити їй бебіка?!

- Аніта!

- Що, в біса, Аніта!? Ти тільки-но хотів мене! А потім просто злякався! Пітера! Втратити партнерство! Ще з якихось своїх вигаданих причин відштовхнув мене від себе! А я ладна бути, навіть, твоєю коханкою! Сама не вірю, що це говорю.

- Я! не! хотів! тебе! - викарбував я кожне слово. - Я просто заснув! Я не розумів, що відбувається!

- Так, так! А як же! Звичайно, ти нічого не розумів! Тебе, бідненького, мало силою не взяли! Як що ти хочеш так, значить буде так!

Вона схопила свою сумочку й кулею вилетіла з офісу.

Я відчув не аби яку тривогу! Вона, наче голкою, кольнула мене в серце. Бути біді!"...

Історія 7

... "Вдома, як і годиться, понишпорила в барі, знайшла відкриту пляшку рому Plantation. Те, що лікар прописав!  Налила в склянку. Зробила декілька ковтків. Взяла телефон і, вмостившись на нашому сімейному ліжку, набрала мого чоловіка. 

Дякувати Богу, занадто довго чекати не довелося.

- Алло. Привіт. Ти вже вдома? - почула голос Макса.

- Так. А ти де?

- У номері.

- У тому, що спільний з Анітою?

Він відповів не зразу. Я терпляче чекала, хоча всередині мене вже тіпало не на жарт.

- Так вийшло. Я тобі потім все поясню.

- Не сумніваюсь, поясниш. Ти спиш з нею в одному ліжку?

Він знову досить довго мовчав. Цього разу не витримала я:

- Зрозуміло. Потім поясниш. 

- Не думай нічого такого. Я з нею не сплю.

- Безсонні ночі значить.

- Значить, що я з нею не займаюсь коханням.

- Просто трах.., - я перервала себе на півслові. - Добре. Проїхали. Дійсно, поговоримо, коли ти повернешся. До речі, коли ти повертаєшся?

- Завтра пообіді.

- Зрозуміло. Ну, що ж! На добраніч!

Я не стала чекати відповіді та швидко відключилася.

- А нас з тобою чекає довга ніч, - звернулась я до пляшки з ромом. - Сподіваюсь, ти допоможеш мені заснути." ...

Історія 8 (анонс)