Тут, кажуть, знову флешмоби, а я знову не знаходжу на все часу. То тепер об'єдную два. Мені випадало від Іри Ярошенко розповісти про прибабаханих героїв, і про свої особливості, ви не повірите, знову від Іри Ярошенко. Думаю, вона до мене нерівно дихає, весь час витягнути хоче на білий світ. Не дає спокійно посидіти у мушлі. І щоб ви розуміли, що питає ледь не щодня, коли ж я їй флешмоб викладу та грозні стікери надсилає. Коротше, диктаторка страшна!
Так, я особлива, хоча і не люблю волати про це на кожному кроці.
Моя Майя здатна змінювати реальність, а Оленка несподівано для мене виявилася латентним демоном. (Цікаво, так можна сказати?) Обидві історії яскраві та варті читацької уваги, але покажу, мабуть Майю, вона крута дівка.
У цю мить у небі вдарила блискавка. Одна, друга, третя... вони били мало не у вікна. Здавалося, що всупереч всім законам фізики виблискують виключно в одному місці – над цим будинком. Заглушаючи його слова, загуркотіло так, що я вирішила, що ось він і настав – кінець світу, схибили індіанці з термінами. Закладаючи вуха, знову заволала бісова сигналізація. Заблимало світло. Поривчастий вітер став плескати відкритими стулками, рвав на шматки тонкий тюль, знову почувся неймовірний дзенькіт битого скла, доносилися крики людей.
– І вимкніть вже нарешті цю дурну сирену! – прокричав він під кінець і звалився назад у крісло.
До мене підскочив Борис, заговорив, перекрикуючи сигналізацію:
– Майє, ходімо звідси, я прошу тебе!
– Я нікуди не піду, поки не побачуся з Пашею! – я казала спокійно, і не думаючи напружувати зв'язки. Кожне моє слово супроводжувалося ударом блискавки та гуркотом грому, немов хтось домовлявся, навмисно підлаштовувався, а мені було плювати, чує він мене чи ні...
Вони йдуть розрізнено, щоб не було багато букв.
Мені було дуже самотньо і шалено страшно! Я вперше серйозно задумалася, що перебуваю повністю у владі фон Веллєра, і не на жарт злякалася.
Небо біснувалося. Блискавки рвали його на шматки, опромінювали покрученими сполохами. Вітер піднімав вгору шматки землі, гілки дерев і дрібні камені. Кидав їх у вікна і стіни, або ніс десь убік, далі від проклятого будинку. Рами та стіни здригалися від гуркоту. А він стояв поруч і дивився у мої очі.
– Я б обійняв тебе зараз. Притиснув до себе, провів долонею по рудому волоссю і змахнув сльози з кумедних веснянок. Тобі б стало тепло і затишно у моїх обіймах. І не було б у цьому нічого осудного. Лише одне бажання – хоч якось втішити тебе. Вгамувати біль душі, розвіяти страх. Ось тільки боюся, що ти знову неправильно зрозумієш мій порив, і мене в черговий раз вдарить струмом.
І ще один, то вже погляд збоку.
***
Ми не доїхали до маєтку метрів п'ятсот, коли колона мого супроводу зупинилася.
– Що це, в біса, таке?! – вигукнув водій, привертаючи увагу до того, що робилося за вікном.
– Ні-фі-га-собі! – це вже був мій вигук. Хоча, здається, не я один так подумав.
З нашого місця було видно, що над особняком фон Веллєра бушує стихія. Саме над особняком!
– Це неймовірно! – не стримав емоцій Сергій.
Що ж! Це ще крутіше, ніж негода по периметру міста! Блискавки били по даху, не розбираючись, висока точка в тому місці чи ні, наперекір усім законам фізики. Гриміло так, що сюди було чутно, в той час як над нами стояло ясне зоряне небо. У темряві ночі кожен відблиск ставав факелом, який висвітлював похмурий, без єдиного світлого вікна, будинок. Якщо така собі негода грає хоча б хвилин десять над ними, то всі до єдиної пробки погоріли. Ніякий генератор не витримає такого навантаження.
Ми перезирнулися. Здається, у шоку знаходилися всі, крім бранця.
– Віддавай наказ своїм, щоб рухалися, – сказав він. – Ніколи не бачили, як жінка істерить чи що?
Заходьте в гості до моїх історій, точно не пошкодуєте. Естафету ще можна передавати? Якщо так, нехай би Ярина Король розповіла про особливих героїв, а Ніна Коваль, чому вона особлива авторка.
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, нарешті я дочекалася! Мені було цікаво, яку зі своїх героїнь ти обереш, вони у тебе усі чудові, а не пришелепкуваті - не наговорюй, але мої фаворитки поки Майя та Юліана))
Ти неймовірна і дійсно особлива, інакше не було б усіх написаних та виданих книг! Я щаслива, що знайома з тобою, і неймовірно рада, що писали разом)
Лія Щеглова, Я подумаю)) насмішила)
У вас круті герої і завжди цікаві історії. Та й ваша власна історія не менш захоплююча! Бажаю успіхів та нових перемог!
Мар'яна Доля, та, з великою б взагалі породило купу комплексів!))))
Вау!!!! А я читаю про особливості автора і пишаюся тим, що я з цим автором маю честь спілкуватися трохи більше ніж просто: "Добрий день!" -"Добрий день!")))). Правда останнім часом через усілякі заморочки трошки спілкування притихло, але то не надовго)))) Дякую за естафету, Ліє! Приймаю, бо одну вже профелонила))) І так. Ти -особливий автор!!! Бо історії твої у моїй бібліотеці, на поличці з підписом"НЕЙМОВІРНІ"!!!!)))❤️
Лія Щеглова, Режим "ждун" - активний)))
Безперечно особлива авторка - я перечитала напевно усі твори, більшість з яких по декілька разів! А оскільки я страшенно перебірливий читач, то це про щось свідчить). Чекатиму нових книг!
Maria Drogomyretska, приємно це чути від досвідченої читачки! Дякую Марійко! Рада знайомству)
Це справді особливі досягнення в особливого автора. Дякую, що поділилися!
Ліна Алекс, дякую, Ліно, гадаю кожен по-своєму особливий і може розповісти про себе.
Чудові досягнення! Як літературні, так і особисті))) Ти справді особливий автор, ще раз в цьому переконалася)
Уривок теж класний. Жіноча істерика насмішила) Майя все ще чекає свого часу в бібліотеці.
Ярина Мартин, дякую, Ярино! Майя особлива, я її люблю)))
Ооо!! Ти особлива) просто )
Олена Когут, дякую))) в цьому блозі мушу казати тільки: "так")))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати