Всім привіт)) Так, третій день для мене також був зовсім не позитивним =(( Але я збираюся все наздогнати за  три наступні дні)) А саме, по плану цього тижня в мене виставити 2 розділи "Часу Героїв" та два розділи роману "Клуб правда або дія". Ну і авжеж, мінімум розділів шість "Мого дегустатора".

До речі, буквально вчора почала виставляти умовно другу частину роману "Мій дегустатор". Чому умовно? Бо і 1, і 2 частини будуть в одній книжці і відбуваються абсолютно підряд, але саме в другій героїня нарешті починає реально вчитися дегустаторству!) Види вин, види бокалів, правила дегустації, порядок оцінки різних елементів дегустації... Правила сервування, подачі  як вина, так і інших страв... Все це буде тут)) 

Зараз наведу вам цитатку з розділу, який виставлю сьогодні:

Всьому виною вино.

 

Важко у навчанні — легко у бою?!

 

— Спочатку деякі правила... — Кір сидів переді мною за обіднім столом. — Щоб швидко вивільнити весь твій потенціал дегустатора, тобі потрібно буде строго дотримуватися їх. Перше. Ти не куриш, не п'єш міцних напоїв на кшталт того віскі в барі, та не використовуєш туалетну воду...

— Невже все так складно?... — розгублено сказала я.

— Якби це було все… — Кір зітхнув. — Слухай далі. Звичайна їжа і напої тобі не підходять. Насичені смаки і запахи притупляють смакові рецептори. Якийсь час тобі доведеться їсти прісну їжу і пити тільки воду, без добавок. І ще — ніяких спецій...

— Я впораюсь, — я стиснула руки в кулаки і зазирнула в зелені очі.

— На час навчання нам потрібно поїхати до Франції і тренуватися там. Через тиждень попередніх тренувань ми поїдемо в Бордо... У мене там якраз багато роботи накопичилося.... Там ти зміниш свій спосіб життя, — Кір посміхнувся. — Паспорт у тебе вже є, правда?

— Так, — я кивнула.

— Тоді я куплю квитки. Попередь сім'ю... І збери речі.

— Добре... — я зітхнула, подумавши про речі.

Все ж, у Франції будуть зйомки для телебачення, а весь мій одяг на мені тепер сидить як попало... Я доволі сильно схудла через ці тренування.

— Потрібно прикупити тобі що-небудь пристойне, — Кір витягнув з кишені картку. — Тримай.

— Я не візьму твою картку...

— Вона й не моя, — Кір усміхнувся вклав картку в мої руки.

Я подивилася на золотий прямокутник і побачила, що на ньому викарбувані мої ім'я та прізвище.

— Кір, це не правильно...

— Відпрацюєш у Бордо, — заспокоїв мене він. — Обіцяю, таких шансів я дам тобі більш ніж достатньо. До речі... Тест! — Кір раптом встав з-за столу і пройшов до стільниці.

Потім він приніс блюдце і висипав на нього червоний харчовий барвник з пакетика.

— Що за тест? — з недовірою запитала я.

— Доторкнися барвника кінчиком язика. — Кір дістав з кишені блокнот і вирвав з нього один чисто білий листочок і простягнув його мені. — А потім — доторкнися ним аркуша паперу.

Я взяла аркуш, а потім зробила все, чого просив Кір — занурила кінчик язика в барвник, а потім доторкнувся ним аркуша.

На аркуші з’явилася купа маленьких змазаних крапочок.

Кір буквально вирвав листочок з моїх рук і почав зосереджено розглядати «малюнок».

— Чорт, змазано... — Кір зітхнув. — Гаразд, інший спосіб. — він підійшов до письмового столу, дістав якусь папку-швидкозшивач з паперами, витягнув з неї перший файл і простягнув його мені. — Так, просунь в маленьку дірочку кінчик язика і не рухайся.

Я скептично підняла брову, проте знову виконала те, чого попросив мій... вчитель?

Кір сів прямо переді мною і зосереджено дивився на мій язик.

— Не може бути... — здивовано сказав він.

— В сенсі? — я витягнула язика з дірочки і трохи спохмурніла. — Мені не бути дегустатором чи що?...

Якщо вас зацікавила ця робота, буду рада почути фідбек! Вже виставлено рівно половину роману)))