Замітки книгомана | Петра Шир "Полум'я та шовк"

Привіт ♥

(Вирішила, що обзиватиму записи у блозі, де пишу про книги не з Букнет "Замітками книгомана". Хоча, можливо, варто послідувати прикладу місцевих колег і створити окрему книг для них? Як гадаєте?)

Соромно зізнатися, але останні кілька місяців в мене минули не лише переважно без письменства, а й без читання. Та ось доля й випадок, а точніше необхідність поїхати в Київ і кількагодинні очікування електропоїзда, знову звели мене з книгою (щоправда, цей відгук я дещо притримала, бо подумала, що більш логічно буде спершу до власної творчості повернутися, особливо, коли надовго зникаєш). Цього разу до моїх рук потрапив роман німецької письменниці Петри Шир «Полум’я та шовк».

Події розгортаються в XVII ст. у невеличкому місті Райнбах, яке, до слова, цілком реальне та існує донині. Лише погляньте, як там красиво зараз:

Так, як населений пункт реальний, то і події, на фоні яких розгорнулася історія також, за виключенням кількох моментів, необхідних для розвитку сюжету. До того ж, у романі яскраво описані традиції містечка, які мали місце бути у ті часи. Для мене це неабиякий «плюс», адже з історією в мене стосунки напружені, а завдяки таким книгам автоматом дізнаєшся трішки більше про події минулого.

Щодо сюжету, то спершу здається, що він доволі банальний. Авторка знайомить читача з Мадлен – донькою багатого торговця тканинами, Лукасом, небагатий батько якого торгує шкіряними виробами, та Петером фон Вердтом – полковником та сином купця. Двоє останніх люблять Мадлен з тою лише різницею, що Лукас навіть перед самим собою цього не визнає, бо вважає себе недостойним, а Петер відкрито залицяється, бо ж він та все місто, включаючи їхніх батьків, переконані, що доля напророчила їм спільне майбутнє. Таким чином, маємо пасивний любовний трикутник, типовий для багатьох романів.

Історія починає розвиватися, коли Лукаса незаслужено звинувачують у тяжкому злочині – обезчещенні місцевої дівчини. З цього моменту книга розбивається навпіл, читач переміщується то у 1668, то у 1673 рік, аж поки два кінці сюжетної лінії не зливаються воєдино. Для мене це черговий «плюс», бо я люблю такий прийом, і частенько грішу ним у власних творах.

Втім, одною з найбільших переваг цього твору, на мою скромну думку, є персонажі, які дійсно розвиваються, дорослішають і приймають різні рішення, а не лише погані чи хороші, бо на початку їм письменник задав канон: бути негативними або позитивними героями. Іноді вони тішать, іноді дратують, але так і має бути, коли маєш справу з реальними людьми.

Мадлен, яка на початку виступає в ролі наївної дівчинки, яка не вміє розуміти власні почуття і мислить «правильними» стереотипами про те, що можна, а що ні, стає цілеспрямованою жінкою, яка займається справою батька ледь не краще, ніж він сам, вчиться бути чесною і справжньою перед іншими, розуміти власні почуття та довіряти їм.

Лукас, який в юності має славу ненадійного шибеника і геть несерйозного хлопця, стає серйозним, мудрим капітаном  і вже не боїться кохати і добиватися коханої жінки.

Петер, який спершу показує себе самовпевненим зарозумілим хлопцем з багатої родини – навіть його почуття до Мадлен викликають сумніви, здається, що він просто вважає її підходящою партією для себе, – виявляється чесним, сильним духом чоловіком, який не лише здатен кохати, а і йти на жертви заради жінки, яку любить.

Книга змушує задуматися над багатьма важливими речами:

• люди здатні змінюватися в кращу сторону, а іноді вони просто здаються гіршими, ніж є насправді, тому не варто виносити вердикт за першим враженням;
• вплив батьків на долю дітей. Так, Мадлен часто батько допомагав розібратися в самій собі, прийняти вірне рішення. Багато в чому саме його любов та підтримка зробила її такою, якою вона є;
• чи можна виправдати погані вчинки благою метою;
• вплив на конкретну людину традицій і поглядів суспільства, в якому вона живе;
• що для жінки важливіше: впевненість у завтрашньому дні, чи кохання;
• складнощі розуміння самого себе і власних почуттів.

Підсумовуючи, можна сказати, що цей роман сильний своїм психологічним аспектом і «живими» персонажами. Сюжет непоганий, читати цікаво, але це не та книга, яка викличе вибух емоцій. Копатися у психології героїв не обов’язково, то в мене дурна звичка))) Втім, інтуїтивно ви зрозумієте всі вчинки і почуття персонажів і без цього.

P. S. Сюжет на звороті книги від Книжкового клубу – це злочин якийсь. Навіщо ж так прямо писати про те, хто підставив Лукаса? Дяка, що хоч мотиви не розписали, хоча нескладно здогадатися… Не те, щоб це спойлерило весь сюжет, але мене позбавили напруженого думання, хто ж та падлюка, підозрювання всіх підряд, будування здогадів… Словом, не треба так. 

P. P. S. В моєму профілі в інстаграм  можна знайти кілька цитат з книги.

Обіймаю,

Ваша Торі