— Не хочу додому... — на видиху сказала вона, опускаючи очі.

— Добре, — я кивнув. — Куди тебе підвезти?

— Можна переночувати в тебе? — майже пошепки запитала вона.

— Добре. — так само коротко відповів я.

Машина рушила, і Яра прибрала свою долоню з моєї руки.

Їхали доволі довго.

Я продовжував мовчати.

Схоже, це працювало краще, ніж все інше.

Хотілось би, щоб їй подумалося, що, можливо, вона зі своїми закидонами вже набридла мені. І щоб від цього їй стало якось неприємно на душі.

Коли ми під'їхали, я вийшов з машини, Яра пішла за мною.

Двері в номер швидко піддалися.

Я зняв взуття і верхній одяг, Яра зробила те ж саме.

Потім я відправився у ванну.

Так. Я просто буду ігнорувати її присутність.

Я почав розстібати чорну приталену сорочку.

Її тут немає. Я роблю все те ж саме, що і щовечора.

Сорочка полетіла в кошик для брудної білизни.

Прийшов додому після чергового ресторану.

Я розстебнув ремінь, гудзик і блискавку на штанях.

Потім зайшов в бар... Від цього вдома так пізно.

Штани з білизною полетіли за сорочкою.

Не їздив чорт знає куди за чортзна-ким.

Я зайшов в душову кабіну і включив воду.

Просто бар. А зараз я вдома...

Запрошую почитати мою роботу "Мій дегустатор"  =))