Флешмоб "Моя яскрава героїня"

Доброго часу доби всім поціновувачам літературної творчості!

Вирішила і я приєднатись до новенького флешмобу "Моя яскрава героїня", запропонованого Оленою Скуловатовою. За запрошення дякую вельмишановній Мар'яні Долі)))

Довелось призадуматись, оскільки на даній платформі я перебуваю під статусом "автор-початківець", і ще не напрацювалась до чималої к-сті книг, порівняно з іншими авторами. У цьому і була проблема, адже кожного свого героя я створюю з любов'ю, поступово додаючи йому барв, цікавості та яскравості, а не просто, щоб заткнути в сюжеті "дири". Думаю, тут кожен автор мене зрозуміє, адже у кожного персонажа у будь-якій книзі є своє призначення, ну і звісно, симпатія від автора (ми ж поважаємо своє творіння, правда?)

Мова, як ви здогадались, стосується жіночих персонажів, і я знову все ж таки, хочу повернутись до найпершого мого творіння. Отже, моєю яскравою героїнею є Марічка із книги "ДВІ ПОЛОВИНКИ ОДНОГО ПОЧУТТЯ".

Чому саме такий вибір? - мабуть, запитаєте ви. Поясню: якось так все спонтанно сталось, і вчора, коли мені запропонували взяти участь, я подумала саме про цю героїню. Чомусь саме вона асоціюється у мене із словом "яскравість".

Зазвичай, своїх персонажів я "позичала" із відомих фільмів та серіалів (так, був такий грішок, адже починала я свою творчість із фанфіків), або створювала власних, опираючись на якийсь образ із телевізора чи іншої книги. А от з Марічкою, пригадую, все було не так. От якось виник у голові чіткий образ сам по собі, і я завжди знала, що ось вона у мене має бути саме такою - гордою принциповою українською красунею.

І хоч я цю історію до публікації на Букнет двічі переписувала, персонаж Марічки/Меріан залишився таким, яким я і задумала його з самого початку. Отже, щоб трішки пролити світло, я буду характеризувати свою героїню по пунктах (нижче) і додаватиму найбільш підходящі цитати із книги.

1. Перше, про що читач дізнається про неї у книзі - це таємнича незнайомка. Вона - непередбачувана особистість, яка вражає своєю граціозністю усіх навколо:

"Вона була одягнена в літнє плаття, здається, жовтого кольору, волосся темного відтінку було заплетене в химерну зачіску, яка дуже їй личила... Вечірній макіяж, акуратно підведені очі, на губах - помада, і ніжні жіночі руки, що так сильно вчепились в його тіло. І йому стало так приємно... Вона неначе заворожувала..."

2. Любителька гучних компаній, відкрита і відверта, хоча, щоправда, коло друзів у неї обмежене:

"У будь-якому оточенні Маша любила показувати свій темперамент і гарячу вдачу. Вона геть не вміла проявляти стриманість, і геть не була схожою на свого завжди мовчазного і спокійного, наче удав, батька. Будучи у різних компаніях серед таких, як і вона, Маша не чекала, коли її запримітять, і щось до неї заговорять. Вона проявляла себе сама, і завжди породжувала різні суперечки серед своїх. Інколи вона могла такої каші наворотити, що потім її так звані дружки не могли виплутатись."

"Та заспокойся ти! Я бачу, що тобі протипоказано вживати спиртне... Ми вчора на вечірці просто грали в гру "Правда чи бажання?", і потім Алінка загадала, щоб я сама роздягла будь-якого хлопця з вас. Ну, а проти бажання іти не можна, тому жереб випав на тебе. Це був просто жарт п'яних підлітків..."

3. Любить свого батька і має особливе відношення до сім'ї. Для неї родина - це як нерозпізнаний дорогоцінний скарб, яким варто пишатись і дорожити. Хоча, саме ця віра, і зіграла з нею злий жарт...

4. Страшенно вперта, просто не вміє здаватись і опускати руки:

"От як чогось захоче, чи щось запланує, поставить собі за мету, то не зупиниться, аж поки не досягне свого. Так було і з останнім переїздом. Батько не планував покидати Краматорськ, але його красуня-відмінниця здала ЗНО і поставила його перед фактом: хочу на дизайнера і все..."

5. Дивиться на світ реальними очима, багато чого не визнає, і не вигадує для себе якісь зайві непотрібні бажання:

"Що старшою вона ставала, то переконувалась у тому, що справжньої любові не існує, і що союз між чоловіком і жінкою потрібен лише для продовження роду, ну або просто для втілення тілесних насолод.І всі ці розмови, романтичні прогулянки і таємні поцілунки крадькома - це все було не для неї. Дівчина не вірила у принца на білому коні, і тим більше не чекала ніяких подарунків долі..."

Хоча, з часом ми можемо побачити, як змінюються її думки:

"Дивлячись на молодят, на все свято, Марічка гадала: а чи хотіла б вона такого для себе? Бути у білій сукні, стояти перед вівтарем, і чути, як твій суджений клянеться тобі у вірності, і ти так само обіцяєш супроводжувати його по життю..."

6. Дівиця ну просто майстер на усякі прізвиська, іноді образливі, іноді жартівливі, а ще не соромиться говорити людям правду в очі, навіть якщо для цього потрібна дискусія у вигляді сварки:

"Слухай ти, осел тупоголовий...", "Собі допоможи, Шумахер хрінів!", "Обійдешся, королевичу, корона з голови не впаде...", "Сашо, та зніми ти свої рожеві окуляри! Невже ти думаєш, що ми зможемо спокійно жити, коли підемо наперекір? Це ж наші з тобою батьки..."

7. Як би дивно це не звучало, та вона уміє кохати. Увесь сюжет побудований на історії кохання Марічки та її обранця Сашка, і ми можемо побачити, що вона - вірна, віддана і щаслива саме з тим єдиним хлопцем на все життя:

"Марія принципово ні на хвилину на залишала той їхній дім. Ні, не лише тому, що тут було красиво, затишно і все здавалось своїм. Дівчина нарешті відчула, що саме тут її місце. Тут, у цих стінах, і завжди поруч із Олександром. Переконалась уже, що скільки б не тікала, але все одно повертатиметься сюди знову. До його ніжних обіймів..."

8. Так, Марічці властиві помилки, і часом дуже вагомі, але хто ж у житті не помиляється?

"Між нами все скінчено, і я більше не хочу тебе бачити! - ще один вирок, який спантеличив хлопця до глибини душі. То от що означав той поцілунок... Вона так вирішила попрощатися, і нічого йому не пояснювати..."

"Кар'єра, успіх та гроші - ось що почало хвилювати юну душу. Заради цієї мети красуня переступила через усі свої переконання і стала кокетливою мисливицею. На багатих та впливових чоловіків. Як кажуть, мета виправдовує засоби... Тепер, дивлячись на охайного і пристойно вдягненого мужчину, Меріан роздумувала про розміри його гаманця і можливі статки..."

9. Не боїться чинити ризиковані та небезпечні вчинки, одним із яких був її спонтанний переїзд закордон.Та разом із цим довелось приймати доволі нетипові та все ж, можливо, правильні рішення:

"Ні, труїти народ цією поганню вона не буде! Нехай, цим зараз займається більшість, і саме молодь гине, віддаючи гроші ніби за насолоду, а насправді самі ж купують собі місце на той світ... Так, все це, можна сказати, - легкий заробіток, гроші, але хіба життя не важливіше? Не хотілось потім терзатись муками совісті..."

10. Абсолютно не схожа на свою матір Вероніку (прочитавши, зрозумієте про що я):

"Батько розповідав, що мама, здається, нікого не любила, окрім самої себе, хотіла позбутись її, будучи вагітною... Марічка тоді думала: як може бути так, щоб мати ненавиділа свою дитину? От, виявляється, може... Та в будь-якому випадку Марія не опустилась би до її рівня..."

Ну, ніби якось так... Користуючись нагодою, запрошую читачів завітати у мою оселю і підтримати починаючу авторку)) Естафету хочу передати Кіра Леві, і також можете приєднуватись всі, хто бажає)))

До нових зустрічей!