Всім привіт! Мені прилітали флешмоби, але я все якось не доходила до того, аби їх наваяти. Настав цей час))
Тож псевдонім. Історія не архі унікальна, вже я десь про це писала. Все було доволі прозаїчно. Коли постало питання про видання першої книги, і всі папірці вже були підписані, мені написала редактор і сказала: «Потрібен псевдонім». Саме так, у такому форматі. Не: «Чи не хотіли б ви взяти собі…», а «Потрібен…»
Щоб ви розуміли, видавці з авторами не панькаються, з початківцями – тим більше. Звісно, логіку подібної категоричності я розумію. Мінське видавництво, орієнтовано на російський ринок, а тут я така з чисто українським, показово українським, прізвищем чоловіка. В ті роки ще не було у нас офіційної конфронтації, але такі речі, як не крути, мали значення.
Але тут для мене ще зіграло свою роль те, що у ті часи я і сама прагнула розділити професійну діяльність від творчості. Власне тому «пропозиція» обрати псевдонім не сприйнялась мною у штики.
Ми з музом вивели похідний варіант від імені та прізвища і не морочились тим питанням. Так у мене з’явилось альтерего. Можу сказати, я його навіть полюбила, ми поладнали. Сильно з того приводу морочився свекор, коли взяв до рук видану книгу і не побачив там знайомого прізвища)))) Але то вже інша історія.
Тепер щодо фразного флешмобу. (це я щоб не задовбувати підписників купою флещмобів в один день, роблю разом).
Давненько це було, коли я ще розсилала свої рукописи у видавництва та місяцями чекала від них відповіді. Конкретних назв називати не буду, хоча пам’ятаю і назву цього видавництва, доволі відомого в Росії й навіть прізвище главреда, який мені те сказав. До його честі мушу зазначити – мою роботу він читав. І коли я, зачекавши певний час після першого спілкування, поцікавилась, чи є результат розгляду, він доволі швидко зрозумів, про який твір йдеться і написав мені:
«Ваш рукопис написано у стилі модернізму, там змішана хронологія і це не є гуд для сучасного читача. Люди не зрозуміють. Тому – облом».
Пам’ятаю тоді, у 2010, я була здивована тим, що редактор мотивує не серіями видавництва, не авдиторією, яка для них є основною, адже тут було б все органічно і зрозуміло, а саме модернізмом та змішаною хронологією. Типу таке визнання: наші читачі бовдури, вони не зрозуміють, для них так складно. Але ще один «плюс» від цього главреда – він відповідав на листи. Багато хто з них цим нехтують. До слова, два роки потому книга вийшла друком, попри модернізм та хронологію)))
Друга фраза не від видавця, а від читачки-родички й сталася ситуація буквально на днях)))) Українську людина знає на рівні: прожила тут з десяти років, але «мову» не вивчила. Щоб ви розуміли, українською людина не спілкується, не читає, хіба що тєлік дивиться, бо вибору нема. Тому все розуміє, а сказати не може.
А фраза звучала так (даю переклад):
«Це найгірша твоя книга. Ти не знаєш української так, щоб нею писати. Де ти взяла такі слова? Нема в українській мові таких слів! - (тут я намагаюся з’ясувати, яких же слів нема в українській, а я використала, а називається щось геть недолуге, таке чого дійсно нема в українській, але і у моїй книжці такого теж немає, слово я не запам’ятала). – Ні, я пишалась тим, що у нас в родині письменниця, але це нікуди не годиться! Ті твої книги на порядок кращі, - (йдеться про видані російською)».
Моє зауваження, що книга пройшла через руки редакторів двох видавництв і слів, яких геть нема в українській мові, особливо ось таких недолугих, як назвала вона, там не може бути – викликала махання рукою.
Власне у мене з фразами все, третього нічого такого не згадується)))
А, геть забула, нехай про псевдо та дивні фрази розкажуть Ніна Коваль та Ярина Король))))
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПро псевдонім здивувало. Отже, і так буває, з примусу. А про фрази, особливо від людей, що ніц не тямлять у нормальній мові, і дивуватися нічого, особливо коли живеш у тотальному російськомовному середовищі. Це я взагалі, не конкретно про вашу ситуацію. У мене теж бувало, правда, не щодо книг, бо виданих таких не маю, а взагалі про мову і окремі слова.
Дякую, що поділилися.
Лія Щеглова, :)
І весело, і сумно... А щодо книг різними мовами, то це могла бути й реакція на іншу ритміку мови, яка конкретно цій читачці не підійшла.
Маю досвід перекладів між українською і російською і навпаки, то з російської перекладати легко, в українській так багато слів, якими можна тонко смисл передавати, а от навпаки... Щойно знайдеш більш-менш доладне слово, а воно в сучасній російській вже архаїзм. Просто замучилася. Сучасна російська дуже бідна, на жаль.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), От саме російського автора, то за останні кілька років лише одного пригадую, що читала, а так російською переклади більше читаю. Інколи вони влучніші за українські. Українських авторів, що пишуть російською, давно не читала.
Цікаво було, хоч і про псевдонім я трошки вже знала. А з видавництвами, то взагалі! Я ніколи не зверталась у видавництва тому про такий досвід читати цікаво ))). За естафету звісно дякую, але тут щодо одного флешмобу і другого сказати особливо не маю що, тому не дуже впевнена, що виконаю умови. То вже якщо ніц не буде, то не сильно кричи)))
Лія Щеглова, Можеш ще))) Такий красавчик!!!!
Не думала, що видавництво може змусити взяти псевдо. Але цікаво, чому ти не змінила його, коли почала писати українською? І у свекра б питань більше не виникало)
Ярина Мартин, Якось я про це не подумала))) Кажу ж, я з ним потоваришувала))) А потім є різниця - Лія Щеглова авторка трьох книжок чи бібліотекарка-фрілансер нікому невідома... Мабуть, так простіше, коли вже є що показати)))
А мені вже аж цікаво, що там з твоїм свекром було, стосовно чужого імені)))
Якщо серйозно, то я не одразу зрозуміла, що Лія Щеглова, то є псевдонім. Деякий час думала,що то твоє справжнє ім'я. І прізвище твоє справжнє таке українське і таке милозвучне)) Дуже мені подобається.
Що ж стосується естафети, то як і Яринка, не знаю чи прийматиму участь, бо пишу під своїм іменем(хоч і дівочим), та й досвіду з фразами отими ще поки не мала))
Дякую тобі за цей блог, він чудовий))
Ніна Коваль, золоті слова!
Очі на лобі від фраз)) Дякую, що поділилися! Було цікаво))
Інка Вікторова, та прошу)))
О, щодо неправильних слів мені теж написала одна читачка під уривком у Фейсбук, я той уривок і так, і так перечитувала - все нормально, ніяких проблем не знайшла. А потім з'ясувалося, що в неї був увімкнений автопереклад на російську, і Фейсбук переклав мій уривок, так кострубато, як ото вміють гугл-перекладачі.
Мар'яна Доля, як добре, що ви написали! А тож знайдеться так хтось один на сотню, хто напише, жахливий переклад, не викладайте сирого, і ти гадаєш, що ж саме не так? Де і що вона побачила? Чому решта мовчали, якщо все так кепсько)))
Ти ба, не знала, що можуть змусити взяти псевдонім, але, в принципі, логічно для Росії. все інше просто шок! Нема слів, самі вигуки...
Ірина Ярошенко, ну там своя вигода, ризики, логіка... тому навряд можна їх засуджувати. Для видавництва кожен новий автор - то ризик, кожна нова книга - капіталовкладення. Вони мають стратегію та слідують нею. А мета - заробити грошей, і не отримати збитків.
Ох ці родичі))) Мабуть, у кожного знайдеться такий)) А я чомусь думала, що це ваше справжнє ім'я, а не псевдонім - от добре, що є флешмоби, скільки цікавого можна дізнатися про авторів))
Анна Ост, Хто ж ще нас підтримає, як не найрідніші?))))))
Так, з флешмобами дізнаєшся багато цікавинок.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати