Хвилююча історія від колеги)))

Вітаю, дорогі читачі.

Хочу представити вам хвилюючу історію від  Лани Іссан

«Особлива пацієнтка».

  Ця історія справді особлива, бо деякі моменти в ній основані на реальних подіях. Труднощі, які тут описані, торкнулися добре знайомих автору людей, розказані з перших уст.

  Це розповідь про вже не юних осіб, в налагодженому житті яких настали несподівані зміни. Причина тому банальна — зрада. Таке коротке слово, але тягне за собою стільки болю, смутку і сумнівів.

  Що ж таке справжня зрада? Чи варто розділяти зраду чисто фізичну і таку, коли людина і тілом і серцем обирає когось іншого? Чи є різниця? Чи варто пробачати, давати другий шанс? А, якщо, ні, то чи наважуватися на стосунки з зовсім іншою людиною?

  Герої книги спробують знайти для себе відповіді на ці та багато інших запитань, а також побудувати своє життя наново. Авторка зачіпає в цій історії деякі неоднозначні реалії нашого життя. Ті, з якими стикаються майже всі, від школяра до пенсіонера і часто сприймають, як невинну розвагу. Та, чи так все просто? Думки розділяються.

Сердечно запрошую до читання. Книга не залишить вас байдужими. Не можу не сказати, що слідкую за подіями, затамувавши дихання!

#Юліанна_рекомендує)))

https://booknet.com/uk/book/osobliva-pacntka-b264133

Цитати з книги:

Що робити? Як подумаю, що вже до кінця життя буду сама, без чоловіка, без діток, паніка. Я не можу так... Зараз, коли поринаю в роботу, якось, витримую, менше думаю про свою самотність. А далі? Пройдуть роки, в подруг повиростають діти. Я постарію. Що тоді? Та навіть зараз нестерпно. Приходжу з роботи і не знаю, куди себе подіти. Читаю, щось роблю, але нічого не тішить так, як раніше. Якби хотілося теж мати таке маленьке чудечко, щоб разом щось робити, гуляти. Чути в квартирі дитяче щебетання, купувати їй гарні суконьки, туфельки. Заплітати косички. Та, хоч би й хлопчик, яка різниця? Теж би було весело. А так... Може, плюнути на всі свої страхи і знайти собі чоловіка? Але... Якого?

***

̶  Так. — з за дивану чую тихий голос. Роблю крок туди, але зупиняюся, побачивши м’який килим. Роззуваюся. Підходжу. Як глянув, серце завмерло. Ха – х... А, я, дурень, сердився, думав, чому вона не прийшла... Бідолашка сидить на підлозі, тремтить, під оком запеклася кров. Що за виродок таке зробив? Я закипів всередині. Але ще більше здивувало те, що до неї тулиться мале дитя. Вона ніжно погладжує його по спинці, малеча тихо посапує. Оце сюрприз...

̶  Каріно... — присідаю біля неї. — маленька, що сталося? — тихо питаю. Погладив її по руці.