"Кохана Пустельного Вітру". Анонс 3 розділу
Янголятко влетіло до кімнати через ґрати. Прокинулась Лаура, штовхнула Ітану.
– Нарешті я вас знайшла, – сказала крилата дівчинка. – Я відчиню двері. Зачекайте.
Крилате дівча вилетіло у вікно, і невдовзі щось загуркотіло в коридорі, хтось скрикнув, втікаючи, а щось задзвеніло, впавши на підлогу. В замку зашурхотів ключ.
– Штовхайте, – гукнуло з тогу боку Янголятко.
Ітана і Катерина відчинили двері, опиняючись на волі. У повітрі, тримаючи зв’язку ключів, зависло білопере створіння.
– Що ти з ним зробила? – здивувалася Ітана, не побачивши вартового.
– Нічого, – весело зблиснуло очима Янголятко. – Я просто сказала: "Привіт".
Та, промовивши це, створіннячко змінилося, у нього виросли ікла, очі вирячились і налилися кров’ю. Катерина відсахнулась. Лаура розсміялась, а Янголятко знову стало симпатичним.
– Ходімо скоріше, – кинувши ключі Катерині, Янголятко полетіло коридором. – Корабель не чекатиме.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу нарешті! Тікають!!!!! Малюнок пречудовий! А саме Янгелятко - така лапочка)))
Малюнок просто чарівний. У ньому стільки повітря.
sanrin sven, Я теж його дуже люблю.
Який гарнюня . Вітаю з новим твором. Наснаги!
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Як гарно) Віра творить дива)
Янголя дуже гарне))) Але йому б ікла та вирячені очі:)))
Інна Камікадз, Я теж дуже люблю цю малу :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати