Привіт усім!

В попередньому блозі ми розглядали напрямки і стилі в українській літературі і зупинилися на модернізмі. Так як в цьому напрямку є дуже багато течій, то я вирішила зробити окремий блог, в якому можна буде детальніше розібратися з цим всім, а щоб не блудити словами, то ми розглянемо найважливіші і найпоширеніші течії. Отже, продовжуємо!

Літературні напрями і стилі в українській літературі ХІ - ХХІ ст.

8. Модернізм (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.)

Цей напрям має нове розуміння людини, коли істотним стає все нетипове, особистісне. Характерним для модернізму є пристрасть до зображення дійсності як абсурду й хаосу; особистість подається в контексті відчуження її від соціуму, закони якого сприймаються нею як такі, що є ірраціональними та алогічними, і не пізнаються.

Течії модернізму:

• Символізм (грец. symbolon - знак)

 В Україні розвивався своїм шляхом: у ньому було менше езотеризму, окультності і містицизму, він активніше реагував на життя.

Головні риси символізму:

- культ заборонених і екзотичних тем;

- підміна понять, думок багатозначними символами, що мають прихований смисл;

- протест проти консерватизму в суспільній моралі;

- естетизм, що полягає в недооцінці змісту й надмірному захоплені поетичною формою;

- значна увага до позасвідомого, прагнення вирватися за межі буденності;

Приклади: "Арфами, арфами", "Ви знаєте, як липа шелестить?" Павла Тичини.

• Неоромантизм (грец. νέος - молодий, новий і фр. romantisme)

 Головні риси неоромантизму:

- відмова від типізації, застосування символізму;

- зображення умовних, фантастичних образів, ситуацій, сюжетів;

- дослідження внутрішніх поривів молодого покоління;

- герої - аристократи духу, які тужать за високою досконалістю в усьому, хочуть жити за критеріями ідеалу;

- зовнішні події відходять на задній план;

Приклади: "Людина", "Царівна" Ольги Кобилянської, яка започаткувала неоромантизм в українській літературі, "Лісова пісня", "І все-таки до тебе думка лине", "Contra spem spero!" Лесі Українки.

• Неокласицизм (грец. νέος - молодий, новий і "класицизм")

 Головні риси неокласицизму:

- естетика поєднується з філософією просвітництва та утопічними соціальними ідеями;

- має демократичний, інтернаціональний, просвітницький характер;

- жорстка здатність переходити в надісторичність;

- приреченість до постійних повторів вироблених образів;

Приклади: "У теплі дні збирання винограду" Максима Рильського.

• Імпресіонізм (франц. - impression — враження)

 Письменники цього напрямку орієнтувалися насамперед на здобутки імпресіоністів-живописців, які використовували яскраві плями, мазки, нечіткі контури, напівтони і т. д.

Головні риси імпресіонізму:

- зображення не предмета, а враження від нього;

- відмова від ідеалізації;

- мозаїчність часопростору;

- зорієнтованість на почуття, а не на розум;

- зображально-виражальні засоби збагачені колористикою (тонами, світлотінями. півтонами), звуковими ефектами, психологізованим пейзажем;

- новела - найпоширеніший жанр;

Приклади: "Intermezzo", "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського, якого називають Сонцепоклонником і Соняхом.

• Експресіонізм (франц. - expression — вираження, виразність)

Основний творчий принцип — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку XX ст.

Головні риси експресіонізму:

- зацікавленість глибинними психічними процесами; 

- заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;

- оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохопний пафос;

- суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою;

- гостре вираження емоцій;

Приклади: "Камінний хрест" Василя Стефаника, який написаний на основі подій 1890-1910 pp., коли безпросвітні злидні гнали галицьких селян в еміграцію до Америки.

• Сюрреалізм (франц.- surrealisme — «надреалізм»)

Головні риси сюрреалізму:

- заперечує прийняті суспільні форми сучасного життя, технічної цивілізації, культури, моральних засад;

- пропагує психічний анархізм, автоматизм вислову, звільнення від контролю розуму, спонтанність підсвідомості;

- зображення надреального, містичні мотиви, елементи фантастики, жаху;

-опора на досвід несвідомого вираження духу — сни, галюцинації, марення, інтуїцію, аби проникнути по той бік свідомості, осягнути нескінченне й вічне;

Приклади: вірші Василя Хмелюка, частково Богдана-Ігора Антонича, поезії і проза Емми Андієвської, Юрія Тарнавського та письменників молодого покоління.

• І т. д. (футуризм, авангардизм...)

9. Постмодернізм (1960-70р. - ХХІ ст.)

Передумовами появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму: безповоротності прогресу, вирішення наукою й технікою глобальних проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських цінностей.

Головні риси постмодернізму:

- невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків;

- фрагментарність і принцип монтажу;

- боротьба з традиційними ціннісними центрами;

- позитивна іронія, що затверджує плюралістичний всесвіт;

- змішання жанрів, високого і низького, стильовий синкретизм;

Приклади: творчість Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, Любка Дереша, Олеся Ульяненка, Степана Процюка, В'ячеслава Медведя, Оксани Забужко, Владислава Кураша та інших.

От і все!

Маю надію, що Вам було цікаво ツ

До зустрічі!