Чому ми так любимо фентезі?
Фантастика - якщо говорити про книги або кіно - буває науковою, не зовсім науковою або зовсім ненауковою (чи фентезі). Батьківщиною фентезі є не середньовіччя і не казки і легенди, а, скоріше, підсвідомість людини. І наукову фантастику, і фентезі, і так звану "просто фантастику" об'єднує одне - наявність нереального припущення, яке може бути яким завгодно. Незважаючи на те, що фентезі буває різним та має чимало піджанрів ( про що я писала тут), сучасний читач його полюбляє. Популярність фентезі ( що можна помітити й на нашому порталі) обумовлена цілим рядом причин, серед яких:
Антиповсякденність — часом усім нам хочеться перенестися подалі від існуючих проблем, турбот та негараздів, і читання фентезійних книг задовольняє цю потребу.
Романтика. Не секрет, що багато хто читає книги заради романтичних історій кохання — у жанрі фентезі їх вистачає.
Магія. Переважно в кожному фентезі є магія або якісь чарівні, надприродні явища. Мабуть, це закладено у нашу підсвідомість ще з давніх часів, і багато в чому казки та легенди про незвичайні предмети і дива, котрі творять чарівники, стали рушієм прогресу та джерелом різноманітних винаходів.
Фантастика і фентезі - це жанри не про те, що нас оточує, в іноді нудному, несправедливому й одноманітному світі, а про інше — незнайоме, цікаве і чарівне. Якраз бажання відволіктися від повсякденності, є однією з причин того, що сьогодні фентезі є настільки популярним у читачів..
По-перше, це "своя", тобто авторська реальність. У ній немає обмежень. Кожен автор створює власну міфологію, придумує свої правила поведінки у цьому світі своїх істот або змінює вже існуючих, тих же ельфів і гномів, наприклад, адже майже в кожному творі вони виглядають і поводяться по-різному. Цей світ автора може бути пов'язаний з нашим, реальним, але різноманітні "походи крізь час і простір" з нашого світу в інший або навпаки характерні швидше для наукової фантастики.
Інша особливість фентезі в тому, що у книгах частенько все має душу або просто живе. Це означає, що життя і дії героїв невід'ємно пов'язані з життям природи. Дерева, тварини, різні духи та чарівні істоти — усі вони допомагають або заважають героям, і це пов’язує фентезі з відомими нам із дитинства казками.
Особистий героїзм, доблесть, сміливість і інші достоїнства персонажа можуть допомогти йому стати героєм, при цьому він може навіть врятувати все те, що створив автор у своєму світі, та і сам світ теж. І навіть якщо цей герой усього лише маленький хоббіт, як у Толкіна, його героїзм зводить його над іншими героями, іноді навіть ставить нарівні з напівбогами або іншими сильними істотами. Але ні про яке єднання з богами не може йти і розмови.
У цьому плані у фентезі дуже добре читається принцип того, що кіт (чи будь-яка інша сильна тварина) за усього бажання і яких би то не було "неземних" можливостей не полетить, не для того був народжений. Так що персонаж, що навіть став героєм, усе одно залишається земною і смертною істотою.
Якщо зібрати воєдино все сказане вище, то ясно стає відчутним зв'язок фентезі з міфами. Загалом, фентезі можна назвати міфом, тільки дуже довгим і авторським.
Особисто мені як автору, що працює в цьому жанрі, подобається те, що в фентезі ми можемо відобразити реальне життя в дещо алегоричному вигляді, а також показати певні риси людей, характерні й для наших днів. Наприклад, в моїй новій історії "Під знаком меча і корони" я хотіла зобразити те, як внутрішній світ і вдача людини, її природні здібності можуть змінитися під впливом оточення і життєвих обставин — і часто не в кращий бік. Про те, як у гонитві за владою та досягненням бажаної мети ми часто втрачаємо найцінніше, що є у нашій душі.
Цей роман — це “нульова” книга мого фентезійного циклу “Іллюзі”, передісторія трилогії про чародійку Дану-Соловейко з Землі Дощу. Її можна читати як самостійну історію, тому я не відносила цей роман до циклу. Але, коли ви почали читання з цієї книги, а з трилогією ще не знайомі, то потім можете сміливо переходити до "Землі дощу" яка продовжує те, чим закінчиться “Під знаком меча і корони”.
Цю книгу я віднесла до жанру романтичного фентезі. Перегортаючи її сторінки, ми дізнаємося про життя дідуся Дани, а потім — її батька, про історію її появи на світ. А потім і вона сама з’явиться в книзі, але вже як другорядний персонаж. У романі на вас чекає багато таємниць, пригод, магії, історій пристрасного кохання, придворних інтриг...
Тому запрошую всіх поціновувачів жанру до мого фентезійного світу. Оновлення книги відбуваються тричі на тиждень — у середу, суботу та неділю. Тобто. вчора був викладений новий розділ, а наступний — уже сьогодні.
Не пропустіть! Буде дуже цікаво!
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиУ якійсь мірі фентезі - це наша втеча від повсякденності у красиву магічну казку. Там все теж небезпечно, але ми переживаємо це, затаївши подих, знаючи, що нам ці страхіття не загрожуть. Цей своєрідний ескапізм виправданий психологічно і естетично. Як сказано в одному фільмі: "Приємно читати книгу (дивитися фільм), знаючи чим все це закінчиться!)
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), я написав слово сенс (смисл)! А не те, що Ви подумали!) І ніяких іллюзій!)
Класний допис! Підкину парадокс: я терпіти не можу фантастику та фентезі.... але коли замислитися, якось так дивно виходить, що мої улюблені авторі та твори ВСІ відносяться спеціалістами до жанру фентезі, і сама я також пишу (о, ні, в жодному разі не фентезі!) тільки те, що інші сприймають як "фентезі". Тобто, я - антагоніст, а не фанат жанру, сама працюю на цей жанр, читаю та люблю цей жанр. Але це ж "не таке" фентезі, це "особливе" фентезі! - Так я собі пояснюю цей парадокс)))))))))))) Тобто фентезі існує у кількох паралельних світах не в плані того, про що пишеться, а в суворій реальності: є стереотипне сприйняття жанру, а є реальні твори цього жанру, які ну дуже-дуже різні! І справді, варто писати про це побільше, щоб розібратися і якось побороти стереотипний ярлик "низького" жанру, тотального "ескапізму" та "формульної літератури" взагалі.
Мар'яна Доля, Поважаю!))
Я теж дуже люблю фентезі. За можливість писати про світи, які мають свою історію і закони. А ще більше за те, що саме у фентезі дуже гарно можна працювати з психологією. Деякий час вважала, що у фантастиці це настільки гарно не зробиш. Поки не почала писати науково-фантастичний роман :)))) Там все можна те саме втілити, тільки дещо інакше. :)
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Так, коли пишеш про минуле, то це схоже на роботу детектива, особливо, якщо джерел небагато, або різні джерела дають протилежну інформацію))
Як можна писати, що фантастика, фентезі і наукова фантастика об'єднуються наявністю певного нереального припушення, а потім твердити, що фентезі це авторська реальність у якій немає обмежень? Заплутали. Припущення притаманне для фантастики, в фентезі воно не матиме ніякого смисла, тому що всі закони світу автор створює сам, де в цьому можна знайти місце припущенням. Та к список популярний причин дивний.
Здається, що статтю писали з оглядом на конкретну книгу, а не з узагальнюючим підтекстом. І багато-чого в тексті відноситься до фантастики, але не стосується фентезі. Загалом заплутана стаття.
Мар'яна Доля, Я потихеньку сприяю тому на конференціях та у журналах. А оскільки мені немає потреби переживати щодо захисту, то можу висловлювати всі свої думки :)))))
Обожнюю фентезі як читати, так і писати. Це світи, які існують і автори дають змогу зазирнути в них, побачити дивні створіння, взяти участь у пригодах на рівні з героями творів. Стати деміургом світу, вигадати свої правила, створити нові раси. Таке широке поле для творчості!
Кіра Леві, Згодна з вами))
Якщо судити за кількістю любителів фентезі, то їх достатньо, щоб заради них створювати нові світи. Я люблю фентезі). У своїх книгах відчуваю себе богом, тому що кожен раз створюю світ з нуля. Не просто персонажів і відносини. Я творю нові всесвіти. З їхніми звичаями, расами, мовами, географією та історією. Жоден інший жанр не здатний дати стільки простору для фантазії. Це його головна перевага))
Аліна Углицька, Так. це дуже цікаво. Я пам'ятаю, ще в дитинстві. коли не писала історій, малювала якісь карти. придумувала. які люди там живуть. чим вони займаються)) Досі збереглися деякі з цих записів.
Ну-у-у, можна сказати, що я полюбляю фентезі лише тому, що там немає обмежень. Твори, що хочеш і як хочеш. Цілий світ у твоїх руках. Цим і прекрасне (саме для мене) фентезі.
Мар'яна Доля, Ахах, таке також буває :) Але, чесно, такого не зустрічала. У автора, певно, ідей хоч греблю гати)
Фентезі, що книги, що фільми - то просто моя улюблена тема)) І мабуть, основною причиною, чому мені хочеться таке читати, є той критерій, про який Ви згадували - інколи хочеться відволіктися від повсякденних реалій та зануритись у щось чарівне та незвідане
Лександра Славичч, Так, всі ми в душі діти))
Я над своєю вигаданою реальністю два роки вовтузилася, поки писала "По той бік Лісу". Цікаво, з чого ви черпали фантазію, коли писали своє фентезі?
Інна Камікадз, О, це дуже давній мій задум, колись, ще в підлітковому віці, я почала писати схожу історію, проте не мала достатньо досвіду, тож вона залишилася незакінченою. А в минулому році вирішила до неї повернутися. До речі, ця трилогія - це свого роду експеримент, бо я свідомо тут поєднала риси, спільні для фентезі і фантастики ( постапокаліпсису))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати