Пройшло уже 5 місяців з того моменту, як я виклала першу главу книги "Карантин" на сайт. 

Пам'ятаю, моментами було дуже важко. Книга подобалась читачам, вони просили "добавки". Доводилось писати часто. Хоч вся країна, разом з моїми героями, була на карантині тоді, я працювала. Працювала багато. І писала. Приходжу з роботи о третій ночі, спати хочеться. Але пишу, бо знаю, що вони чекають. Мої читачі... Дописувала главу, публікувала її і одразу ж засинала мертвим сном. Наступного дня все повторювалось. Я ненавиділа цей "Карантин" і дуже жаліла, що почала його писати. Але все ж довела до кінця. І відчула задоволення. Останні глави писались з якимось особливим піднесенням, я проживала кожен момент зі своїми героями. Мабуть, через це він і вийшов таким милим та романтичним.

Хочу подякувати моїм читачам за те, що ви були зі мною. Адже без вас я б покинула книгу і ніколи б більше не писала! Величезне ДЯКУЮ ВАМ за підтримку! Без ВАС не було б мене як автора. 

Ось є в мене невеличка нотатка з приводу цього роману, щось типу власного щоденника.

"02.04.20

"Карантин" був придуманий спонтанно. Зазвичай я продумую своїх героїв, нотую кожну деталь їх життя або цікаві події. Так, більшість тексту твориться на ходу, коли я уже пишу главу за главою. Але деякі чарівні, фантастичні моменти я нотую тоді, коли ви мені приходять в голову. Тобто в мене є книга-фентезі, котра ще й на половину не написана, в якої немає назви, бо я поняття не маю, як її назвати, а в нотатках збережено пролог до другої частини. Так, можливо він підкоригується під сюжет, не буде на 100% таким, який є зараз, але суть залишиться. В мене є безліч нотаток до моїх ще не написаних, але уже "улюблених" книг. Але не "Карантин". Я чесно признаюсь, він писався заради хайпу, швидко і над сюжетом я особливо не запарювалась. Що прийшло в голову, те й писала. "