Під вітрилами фентезі

Фентезі завжди мені уявлялося старовинним кораблем, який мчить на вітрилах мрії на повний хід.

В середині ХХ століття жанр фентезі переживає незвичайний розквіт. Серйозні літератори налаштовують критичні стріли і турбуються – новий жанр забирає у них читачів. Одні презирливо твердять про авторів фентезі, як про дилетантів від літератури, інші відзначають інфантилізм самих читачів, які ніяк не бажають подорослішати і до сивого волосся читають «казочки». Але коли романи цього жанру починають отримувати солідні міжнародні літературні премії, багато хто був змушений визнати існування нового напряму. Та й самі письменники, які творять в цьому жанрі, не підвели ні читачів, ні критиків - і літературну майстерність, і стиль, і вмілу побудову сюжету, і фантазію у них не відняти – вона на високому рівні.

Дивно те, що, як правило, автори фентезі походять родом з сімей вчених, та й самі вони часто є представниками наукової інтелігенції.

До початку ХХІ століття і жанр фентезі, як інші жанри, на жаль, обріс безліччю штампів. Читачам стало набридати майже обов'язкове «середньовіччя», ходульні герої (всі суцільно богатирі, або воїни, які володіють особливими видами боротьби), різні чаклуни, обов'язкова магія, замки, «Темні володарі», принцеси, «барони і дракони» тощо.  Автори інколи жодного уявлення не мають про ті історичні епохи, які вони, так, чи інакше, намагаються зробити фоном свого твору. Найчастіше вони сліпо переносять далеко не кращі якості, традиції і звички сучасних людей в старовинну епоху.

Дуже точно писав критик від фантастики Всеволод Ревич: «Без оригінальної концепції твору провал його майже гарантований ... А кращі книги жанру живуть і будуть жити ще довго».

Але які це кращі книги? Так вийшло, що з цим жанром я познайомився досить пізно, вже в студентські роки. У дитинстві я фентезі не знав, хіба що окремі твори Рея Бредбері, Гаррі Гаррісона, Райдера Хаггарда, братів Стругацьких, Олександра Гріна, Олександра Волкова, можна, чисто умовно, віднести до даного жанру. Українська література з цим жанром була майже не знайома. Мабуть, найближче до жанру фентезі підійшла лише Леся Українка. Можна назвати окремі твори Миколи Гоголя. Вже в 60-70 роках ХХ століття з’явилися фантастичні твори Олеся Бердника, Віктора Близнеця, Валерія Шевчука, які, з деякою натяжкою, можна віднести до фентезі.

 Перелік авторів і їх творів, звичайно, дуже суб'єктивний і у кожного може бути свій.

Безумовно, значний вплив на формування жанру здійснив англійський письменник, вчений - філолог Джон Толкієн, автор роману - епопеї «Володар кілець». Саме його роман я і прочитав першим, і сприйняв його, як фольклорний роман, заснований на легендах древніх британських народів. Як вдалося Толкієну змінити весь світ своїм твором?

А все тому, що цей письменник, подібно Деміургу, зумів створити свій власний світ, який полюбили відвідувати читачі, щоб насолоджуватися його красою, перейматися його проблемами, так дуже схожі з земними.

Толкієн просто підніс земному людству Дзеркало, але не криве, а чарівне. Його відображення ми і бачимо, коли перегортаємо сторінки його безсмертних книг.

Дуже значний автор фентезі, на мій погляд, Урсула Ле Гуїн. Її книга «Чарівник Земномор'я» - дуже тонка, дбайлива і тендітна, так відразу не дається пересічному читачеві. Саме там вперше з'являється «школа чарівників», пізніше запозичена Роулінг. Саме в ній чаклунство (магія) - настільки трепетний, настільки складний (і морально, і фізично, і духовно,) акт, адже кожна дія Мага має бути виправданою, кожен крок - вивірений. Це книга про те, як нелегко Учителю - Магу знайти собі вірного учня. А якщо знайшов - то як уберегти його від спокус, від Тіні, яка є у кожної людини і прагне заволодіти нею? Як підтримати і зміцнити в ньому Світло?

Особливо мені з цієї серії дуже дорога книга «Гробниці Атуана». Тут немає бездумних пригод і героїв, рубають ворогів направо і наліво в капусту. Тут є тонкі, глибинні відносини і любов до всього, дбайливе ставлення до будь-якої живої істоти.

Дуже близький до фентезі її роман «Ліва рука пітьми», який описує планету Зима і вчить, за влучним висловом професора Є. Жаренова, як знаходити в своєму нібито ворогові - друга, як підтримати свого друга, щоб вижити в складних умовах і самому, і товаришу.

Попробую відійти від класичної фентезі, адже хочеться назвати і найкращих сучасних авторів. Вони особливо цікаві, бо їх романи не повисають в порожнечі, а обов'язково мають відсилання до чогось великого, класичного, а це виховує читача.

У Дена Брауна - відсилання до культури Відродження ( «Код да Вінчі»), у Карлоса Руїса Сафона - до Едгара По, Булгакова, Гюго і Дюма, до іспанської історії (серія «Кладовище забутих книг»), у Сюзанни Кларк - до Діккенса і  Остен, до готики і до історії Англії ( «Джонатан Стрендж і містер Норрелл»), у Дена Сіммонса - до того ж Діккенса, а так само до Коллінза ( «Друд, або людина в чорному»), Стокера ( «Діти ночі») , Хемінгуея ( «Дзвін по Хему»), Конан-Дойла («П'яте серце»), до історії географічних відкриттів                         («Терор»).

Згадаймо, наприклад, дуже хороший роман Карлоса Руїса Сафона «Гра янгола». Звичайно, сюжет книги не новий - історії зв'язку людини з дияволом вже досить добре розроблені в світовій літературі. Але Карлосу Руїсу Сафону вдається показати в своєму романі нові сюжетні мотиви відомої історії. Перш за все автор занурює нас в таємничий світ Барселони, з його письменницькими проблемами, Кладовищем Забутих Книг, особливим, нетутешнім ароматом цього міста. Карлосу Руїсу Сафону вдається тримати увагу читача майже під час всієї розповіді. У перший тиждень продажі «Гру янгола» в Іспанії придбали 230 тисяч людей.

Найзначнішою книгою Дена Сіммонса я вважаю його роман «Терор».

Захоплюючий роман! Пронизаний північній романтикою, мужністю пошуку і подоланням труднощів на межі людських зусиль, людським благородством, з його злетом до самих духовних вершин і жорстоким падінням кращого і благородного, що є в людині, що змушує засумніватися в роді людському. Книга про мужність і честь, про те, як у важких обставинах людину рятує віра і надія на краще. Цікаво, що в основі фентезійного сюжету лежить абсолютно реальна історія експедиції англійського дослідника Арктики Джона Франкліна. Визнані майстри фантастичного жанру Стівен Кінг і Дін Кунц назвали Дена Сіммонса блискучим автором в жанрі фентезі та пригодницького роману. Роман був номінований на Британську премію фентезі.

Видатним романом у жанрі «фентезі» мені здалася книга Сюзанни Кларк «Джонатан Стрендж і містер Норрелл». Роман про магію Англії початку XІХ століття, оснований на історії наполеонівських війн, вже отримав декілька премій і був екранізований. Блискучий стиль, трохи схожий на вікторіанську прозу, цікаві сюжетні знахідки, незабутні герої не дають читачеві відкласти книгу. Хвальні відгуки про роман написали Стівен Кінг, Аманда Крейг, а Ніл Гейман назвав його «кращим  фантастичним романом на англійській мові за останні сімдесят років».  Книга стала бестселером.

Читаючи цих авторів, радієш вже тому, що вони зуміли знайти щось своє в складному і неоднозначному світі фентезі, їм вдалося, зберігаючи досить високий літературний рівень, не тільки розважити, а й розвинути читача, виховати в ньому хороший літературний смак, інтерес до класики.

2020.