Чи можуть дівчата писати бойове фентезі?
Не раз чула закиди збоку чоловіків, що, мовляв, жінкам в книгах лише любов подавай. Не заперечую, любов та романтика нам подобається, але, як то кажуть, одним коханням ситий не будеш. Не стану розписуватись за всіх жінок, але більшість з тих, яких я знаю, надають перевагу тим книгам, де окрім того самого кохання є ще щось .
Люблю, коли в книзі герой ставить собі мету, долає всі перешкоди на шляху до неї, рубаючи монстрів направо і наліво))))) Коли від динаміки сцени, від запалу битви, перехоплює подих. Коли, здавалось, ось-ось і бій програно, з’являється раптом надія, повертаються сили.
Зараз я читаю дві книги в жанрі бойового фентезі, написані саме жінками. Я від них просто в захваті.
Перша – це «Саренрей» Ворожески Мари. Книга просякнута гумором та сарказмом головної героїні, від чого сприймається надзвичайно легко. Описи битв живі, динамічні і цікаві. Світ, який показала авторка, настільки захоплюючий, що з нього, як і з віртуальної гри, всередині якої, власне, проходить майже весь сюжет, не хочеться виходити.
Друга книга, яку я нещодавно для себе відкрила – це Інна Камікадз «По той бік лісу». Ще одна історія від якої дуже важко відірватись. Вона заворожує емоціями героїв. Хочеться пройти з ними весь шлях до мети і не відпускати ні на мить, щоб не проґавити нічого важливого з їхніх пригод.
Але я також хочу поговорити про таке дивне поєднання жанрів, як бойове фентезі і любовний роман. Тобто як власне екшн може поєднуватись в творі з любовною лінією та ще й з магією. Що все-таки в такій книзі є важливішим: фентезійний світ та пригоди, чи кохання-зітхання?
Довго я мучилась над цим питанням, щоб точно визначитись який саме жанр ставити своїм творам, і врешті вирішила винести це питання на загальний розсуд.
Отож, пропоную два уривки з власного твору «Вибір чаклуна». Один дуже бойовий, а інший дуже романтичний. Я так собі думаю, що те, що виявиться краще прописаним та більше припаде до душі читачам, і виявиться домінантним жанром. Отож, поїхали.
Дуже бойовий уривок.
Одне з облич здивовано глянуло просто на чаклуна. Коли в гекатонхейра полетіла вогняна куля, обличчя змінилось на приголомшене. Одного тільки Менелаос не врахував – ці створіння були народжені ще за часів Титанів та провели майже все своє життя в Тартарі. Вони були набагато могутніші за нього. Його бойове заклинання залишило лише невеликий опік, коли іншого мало б спопелити на місці.
Гекатонхейр заревів. Обличчя змінилося на люте. Його численні руки потягнулись до найближчого дерева, обхватом більшого за самого Менелаоса. Дерево затріщало, але замість того, щоб переламали його навпіл, монстр витягнув стовбур з корінням. Підняв над головою, наче здоровенний спис, і пожбурив в сторону Менелаоса.
Чаклун пригнувся. Стовбур пролетів над його головою, але гілки боляче подерли обличчя. Гекатонхейр побіг на нього, стиснувши всі свої руки в кулаки. Готувався відбити чаклуна як добрий шмат м'яса. Поки відстань дозволяла, Менелаос випустив град з повітряних стріл. Вони також не принесли відчутного результату. Істота похитнулась, але продовжила біг.
Йому залишалось лише виставити магічний щит проти ударів сотень кулаків. Втримати його було важко. Кожен удар віддавався болем в руках, але без щита можна було б перетворитися на криваве місиво.
Він навіть не усвідомив як це сталося. Щит луснув наче мильна бульбашка, а кулак гекатонхейра зустрівся з його кірасою. Чари, що вкривали обладунок, захистили ребра, але не врятували його від польоту відстанню в десяток кроків. Він скрикнув, коли приземлився, та часу передихнути не було. Спробував підвестися, але не зміг. Гекатонхейр наближався знову, а запаси сил Менелаоса закінчувались. Він розумів, що в чесному поєдинку йому не перемогти. Прошептав заклинання на останок. Зажмурився, чекаючи смертельного удару.
Гекатонхейр знову заричав, передчуваючи перемогу. Підійшов впритул, зціпив двійко рук в замок і з розмахом опустив їх вниз. Не відчувши опору, руки монстра пройшли крізь тіло чаклуна. Ілюзія розвіялась і стало видно лише велику вибоїну в кам'яній кладці на місці удару.
Гекатонхейр нагнувся, намагаючись зрозуміти куди подівся чаклун. Люте обличчя майже гарчало від того, як підло його обдурили. Користуючись моментом, справжній Менелаос, що стояв збоку невидимий, заніс меч над головою та рубанув зі всієї сили. Голова монстра на диво легко відділилась від тіла. Розлючене обличчя змінилось здивованим, а потім приголомшеним, та так і застигло на віки. Руки на тулубі все ще здригались, намагаючись за щось вхопитись, та врешті заспокоїлись і вони.
Дуже ванільний уривок.
– Мені жаль, що я не можу нічим допомогти.
– Тобі слід подбати про інші проблеми. Набагато важливіші проблеми, насправді. – вона доторкнулась рукою до його щоки та легко погладила подушечками пальців. – Пообіцяй мені бути обережним. Мені не спокійно якось.
Ця ласка дівчини повністю підкорила його, затопивши хвилею ніжності.
– Обіцяю. Тепер мені є до кого повертатись.
Він перехопив руку дівчини та поцілував її маленькі пальчики. Менелаос давно уже хотів сказати, що відчуває до неї. Та як передати словами це безмежне почуття закоханості та вдячності за те, що вона з’явилась в його житті. Це необхідно було зробити зараз. Перед тим як їхні дороги розійдуться, щоб потім, він надіявся, зійтись в одну.
– Я захопився твоєю красою, як тільки побачив тебе. Полюбив твою душу, твоє яскраве світло і твій світогляд. Я кохаю тебе. Усе про що я можу думати останнім часом – це твоя усмішка та твої очі. Я знаю, що прошу багато, та я хочу прожити решту свого життя поруч з тобою. Чи ти приймеш мене?
Дівчина щасливо розсміялася:
– Я думала ти вже ніколи цього не скажеш! Звісно. Я також тебе кохаю. Ще з першої зустрічі. О, боги, мені здавалось, це так очевидно. Я готова була побити тебе за твою невпевненість!
– Не хотілось ускладнювати тобі життя.
– Ну ось, знову. Що мені зробити, щоб ти повірив, що можеш бути важливим для когось. Важливішим, ніж страх нових проблем?
– Не знаю. Можливо поцілунок міг би допомогти.
– Поцілунок? – перепитала дівчина. Вона повільно наблизилася до чаклуна та легко доторкнулася своїми губами його губ, – Ось такий?
Дерія розсміялася, дивлячись на розчароване обличчя Менелаоса.
– Невже ти злякалась труднощів? – спитав чоловік.
– Хіба це труднощі? – німфа повторила поцілунок, не відстороняючись на цей раз, доки парубок не відповів їй. Їхні тіла сплелись в міцних обіймах та дихали в унісон.
Вони провели цілу ніч на березі ріки. Говорили про все на світі та цілувались до нестями. Розпалили багаття та запекли рибу. Сиділи, обнявшись, вдивляючись в оранжеві сполохи. Ділились таємницями минулого, разом планували майбутнє. Заснули аж перед сходом сонця, в обіймах один одного, на м’якому трав’яному ложі, поряд з вогнем, що вже догорав.
Розбудило їх сонячне проміння, що проникало крізь крони дерев. Закохані довго прощались, ніяк не наважуючись розлучитись, та час спливав. Як же заздрила зараз Дерія своїй знайомій мавці, для якої одна мить могла тривати вічність, варто тільки забажати. Дівчина бажала цього зараз. Ніколи не розлучатись. Не розмикати обіймів.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРекомендовані твори забираю в бібліотеку. Уривки класні. Обидва.
Але одного я ніяк не допру. Чому, якщо є любовна лінія, то обов‘язково в любовні романи? Це ж не так працює.
Айя Нея, Ну, на любовну лінію справді приходить більше читачів))))
Це таке ж саме питання - чи можуть чоловіки писати любовні романи. Звичайно ж можна писати жінкам бойове фентезі, але варто бути готовим до критики, як чоловіки під час публікації любовних історій.
Палаш, Буває і таке. Хоча впевнена, що і Дереша і Шкляра також критикують.
Додам, що рівноправними фентезі та любовний роман в одному творі зазвичай не бувають. Чомусь доведеться приділяти більше уваги. Особисто я обираю бойове фентезі з елементами любовного роману :)
Maria Lee, Так, таке співвідношення мені теж більше довподоби)
Як на мене, то поєднати бойове/темне фентезі та любовний роман — означає зробити перший крок до класного твору ;) Фентезі я люблю, до того ж будь-яке, але прочитала наразі небагато. За приклад, де фентезі чудово поєдналося з коханням, можу навести книгу Джо Аберкромбі "На лезі клинка" (це трилогія "Перший закон", думаю, більшість про неї чула). До кінця її ще не дочитала, однак на любовну лінію натрапила.
А якщо без кохання-зітхання... На одних бійках все одно не виїдеш. Бо людські взаємовідносини — те, що є найпершим в реальному житті і, відповідно, в книжному. Тому якщо це не стосунки між чоловіком та жінкою, то між дітьми та батьками, братами та сестрами, друзями. Адже дуже складно, я вважаю, розповідати, наприклад, винятково про те, як певна кількість людей змагається за владу. І ніхто нікому не симпатизує.
Maria Lee, Погоджуюсь, що твори, де, крім власне бойової лінії, є ще якась, що відображає стосунки між людьми, є цікавішими. І часто це саме любовна лінія. Все питання в тому, наскільки гармонійно вона вписується в загальну канву.
Книги Джо Аберкромбі давно запримітила, але ще не читала. Судячи з відгуків, це справді щось цікаве)
Я прочий читач. Для мене, якщо в бойовому фентезі немає когось, заради кого відбуваються ці дійства, немає інтриги що тримає в напрузі до кінця книги, то читати просто не цікаво.
Наталія Зварич, Та звісно що опис простого махання мечем мало кому буде цікавим. Ну, хіба що суто з технічної точки зору) Боротьба ж завжди повинна бути заради чогось важливого. Того ж кохання, наприклад)
Заглянула сюди виключно через промовисту назву, і справді задумалась. Бойове фентезі - як на мене, дуже відповідальна справа, а от щодо любого роману - думаю, тут уже залежить від мети самого автора. Тобто поєднавши бойовик і любовну історію, мусить бути щось таке, що займає більшу частину і по суті виходить на перший план розповіді. Суджу по собі)) Якби попалась на очі книга з такими жанрами, то прочитала б обов'язково, хоч бойового взагалі не люблю, та ось є така штука, як банальна цікавість. А ось про вдобання- це вже залежить від сюжету, яскравих героїв та тієї самої мети автора
Лександра Славичч, Дякую за відповідь) Все ж я вирішила, що любовна лінія, хоч і займає значне місце в творі, в мене не є основною) Але, якщо все таки зацікавились таким поєднанням, то ласкаво прошу в гості)
Мені самій часом подобається поєднувати різнорідні жанри, такі як фентезі й містика чи фентезі й фантастика, чи трилер і фантастика. Але от саме у випадку, який змальовуєте ви - де стоїть два жанри - бойове фентезі та любовний роман, є деяке протиріччя. Якщо брати до уваги ЦА, то бойове фентезі найчастіше читають чоловіки, а любовні романи - жінки. Проте коли вони бачать другий жанр повністю протилежний, то можуть і не вибрати цю книгу, наперед вирішивши, що або вона їм не підходить, або автор кривить душею, щоб мати кращий рейтинг. То все ж краще обрати щось одне . Приміром, якщо бачите, що серед читачів більше тих, хто цікавиться власне боями і пригодами ( і в коментарях на це роблять наголос) - то любовна тема нехай залишається, але жанр "любовний роман" доцільніше забрати. Це привабить більше читачів. Якщо ж, навпаки, в коментарях багато людей, що переймаються саме любовними перипетіями, можна забрати бойове фентезі, в лишити два жанри - просто фентезі та любовний роман. Таким чином не будуть відлякуватися читачки, що не дуже люблять бої і війни)) Хоча можна й залишити все, як є, адже це ваша книга і вирішувати саме вам))
Мар'яна Доля, Ну, якщо брати з погляду комерційності, то, мабуть, так і є. Але до цього мені ще далеко)
Пані Ярино, дякую за згадку моєї скромної персони та мого скромного творіння. Саме ви стали отим провідником для потопельника, що виборсався на безмежний берег Букнету із своєю писаниною. Делікатно тицьнули пальчиком на недоліки та жанр, куди те творіння прилаштувати. Коли писала "По той бік Лісу", не думала про жанрову відповідність, бо слова рвались з-під "клави", я мусила їх вихлюпнути. Потім я задумалася, глянула на те, що вийшло, і щось змінити не наважилася, як і віднести до певного жанру. До речі, перші вподобайки книга отримувала саме від чоловіків, і підписувались першими також вони. Мабуть, нема такого жанру, який би я не читала чи не любила, і поєднання жанрів, то величезний виклик для автора, його майстерності та навичкам."Вибір чаклуна" виправдав усі мої очікування (я вже нігті згризла, чекаючи оновлень!)
Інна Камікадз, Була рада допомогти)
Можемо, вміємо, практикуємо.))) дякую, що згадали незлим тихим словом.
Ті, хто вішають ярлики типу "одну любов подавай" нагадують чимось хом'яків у пластиковій кульці, котрі через неї не стикалися із літературою, котра і без любові має що розказати.
Відносно несумісних жанрів маю думку, що не буває їх аж таких несумісних, буває невдала реалізація.) Принаймні я найперше дивлюся на художність та наявність чогось свіжого всередині, а також які думки автор несе в обговорення, враховуючи, що Букнет - це все ж соцмережа. Найцікавіші ідеї народжуються все ж на стику (принаймні так з науками дуже часто буває, коли зіштовхуються декілька кардинально протилежних досвіди, а потім поєднуються в щось дивовижне))).
В будь-якому випадку саме автор вирішує що та як.))))
Ворожеска, Саме так)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати