Що читають наші діти?

Колись був світ, в якому читання книг відігравало найважливішу роль. Це був не лише спосіб проведення часу, це була своєрідна система пізнання світу, а також проникнення в Іншу Реальність. Винайшовши книгу, Людина  створила чарівний світ ноосфери, де зібрано безліч різноманітних духовних скарбів. Читання - це система розвитку людського мозку і уяви.

Магія читання полягає в тому, що це ще й тривалий процес дешифрування символів, з метою пізнання і духовної досконалості. Тримаючи перед собою книгу, читач застосовує особливі таїнства і коди, щоб проникнути в суть книги, в інший простір буття.

Читали люди з дитинства. Особливого мотивування тут не потрібно було. Досить було знати літери, вміти їх складати в слова, мати від природи розвинену уяву.

За старих часів книги були не для всіх, їх читали лише обрані, і тільки ХХ  століття зробило книгу доступною для мас. Слова «книжковий магазин», «бібліотека» звучали, у той період, як музика.

Уже на початку нового, ХХІ століття, ситуація почала змінюватися. Книги стали менше купувати, і ми спостерігаємо сумну смерть книгарень. Поступово відходять у минуле журнали й газети. Багато читачів зараз у розгубленості,  бо публікації блогерів підривають професійну журналістику.

Інтернет дає візуальні, слухові параметри розуміння реальності. Очима люди пробігають лише кілька рядків, часто викладених під картинками досить безграмотно, із застосуванням особливого сленгу, що перекручує справжню мову.

А як же надійне, вдумливе читання, концентрація думки, розвиток уважності і уяви, проникнення в світ глибоких ідей прозаїків, поетів, філософів? Невже читання книжок піде геть з нашого світу, відімре за відсутністю інтересу?

***

Цим питанням я задаюся багато років, спілкуючись з підростаючим поколінням. Бесіди, анкетування проводилися з учнями у віці 14 -15 років (8 клас). Мене цікавили питання:

1. Чи читають діти взагалі?

2. Якщо читають, то навіщо, що це їм дає?

3. Що саме вони читають?

Бралися до уваги не публікації, припустимо, в Facebook, або Instagram (так звані «пости»), а саме книги, паперові, або, хоча б, електронні.

Ще років чотири - п'ять назад відповіді дітей не втішали. Мені здавалося, що книги покинуті і забуті  зовсім.

І ось останні рік-два промінь в темному царстві з'явився і кількість тих, хто читає, збільшилася. Якщо взяти чотири восьмих класу (по тридцять з гаком людей), то в кожному класі є семеро чи восьмеро, які читають більш-менш регулярно. Решта - від випадку до випадку. 

Ніхто не читає, щоб убити час, або тільки тому, що задають і можуть перевірити. Читають собі на втіху, відчуваючи радість від цього складання пазлів,  від візерунків книжкових історій, а також - з метою пізнання.

Багато хто називав популярні видання (іноді, енциклопедичні) з фізики, хімії, історії, географії, астрономії.

З творів літератури переважає класика. Наприклад, «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо читали всі. Деякі, називають і «Гуллівера» Джонатана Свіфта (ймовірно, дитячі видання), і книги Роберта Стівенсона і Джека Лондона.

З шотландським письменником Робертом Луісом Стівенсоном є певні складнощі. Його роман «Острів Скарбів» знають практично всі, він багато разів видавався.  Але, при детальній бесіді, виявилося, що сам роман читали далеко не всі. Деякі вважали за краще подивитися мультфільм Д. Черкського, або різні кіноверсії, а потім дивувалися, чому книга не така весела, що в ній не так?Одного хлопчика тато насильно змусив прочитати «Острів Скарбів», що, звичайно, не можна вітати.

Зі Стівенсона дітям попадається ще один твір - «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», який хвалять за стислість і вміло створену напругу в сюжеті.

Так само все не просто з сером Артуром Конан Дойлом. Його цикл про «Шерлока Холмса» знайомий всім без винятку, але книги читали не всі, деякі вважали за краще різноманітні екранізації. Найкращий варіант був, коли любитель книг і твори про Холмса читав, і серіал подивився.

Досить популярним залишається Жюль Верн, чиї романи «Діти капітана Гранта», «Таємничий острів», «П'ятнадцятирічний капітан» ще привертають увагу юного покоління.

А ось позиції Дюма, Вальтера Скотта, Джеймса Фенімора Купера дуже сильно похитнулися. Ці автори були популярні у ХІХ – ХХ століттях. Зараз у їх книги юні читачі зазирають вкрай рідко і неохоче. Складний стиль написання, велика кількість одноманітних історичних героїв, повільність оповіді відлякують читачів.

Найбільш «невмирущим» письменником виявився фантаст Олександр Бєляєв. Його «Голову професора Доуеля» читають все підряд ось уже багато років, знають цю книгу навіть ті, хто читати не любить. Стрімке розгортання сюжету, легкий стиль оповіді, проста, доступна мова забезпечують популярність цього автора. Люблять читати у нього також «Людину - амфібію» і «Аріель».

Поодинокі, рідкісні згадки книг письменника - романтика О. Гріна, пригодницьких романів  Р. Сабатіні, філософських казок Л. Керолла  та детективів А. Крісті.

Дуже популярними залишаються жанри фантастики, фентезі, містики, літературної казки. Тут панують Рей Бредбері, Террі Пратчетт, Джон Толкін, Джоан Роулінг (з її Гаррі Поттером), Брем Стокер, Стівен Кінг. З казкарів діти ще пам'ятають Гофмана, Андерсена, братів Грімм, А. Ліндгрен. В ранньому дитинстві читають міфи народів світу та народні казки.

Звичайно, той хто читає ці рядки, запитає, а як же бути зі спеціальною дитячою літературою, що створювалася десятками років? Тут я змушений засмутити - діти її майже зовсім не знають, крім віршів Чуковського, Маршака, Михалкова, Хармса, які їм читали в ранньому дитинстві. Рідко хто згадає Миколу Носова, Владислава Крапівіна і Кіра Буличова. Дівчатка згадували книгу В. Осєєвої «Дінка прощається з дитинством». Ну і, звичайно, пам'ятають веселу книгу українського казкаря Всеволода Нестайка про хлопчаків - тореадорів, які воювали з коровою Контрибуцією («Тореадори з Васюківки»).

Ще раз скажу, що нинішня ситуація більш-менш втішна, раніше було ще гірше.

У справі читання книг багато ще залежить і від батьків, і від педагогів, які повинні пояснити, показувати мистецтво книги, навчити концентруватися на читанні, розвинути мотивацію до цієї важливої ​​справи. Інакше ми може втратити наших дітей.

28.07.2020.