"Скарби Примарних островів". Анонс 21 розділу

Будиночок причепився на самому краєчку скелі. Маленький, з різьбленими віконницями, а на конику до неба задер голову дерев’яний півень на тлі вирізьбленого сонця.

Ярош постукав й увійшов.

На вигляд будинок старий, а всередині дуже затишно. До балок підвішені жмутки трави, на полицях зілля, навіть чорний кіт є, спить на лаві. Звичайне житло відьми, яким його уявляють люди.

Хазяйка, яка сиділа біля вікна, піднялася, зустрічаючи гостя. Зараз її волосся було не зібране, вільними темними хвилями падало майже до поясу.

– Коли я запитував, де ти живеш, люди тебе відьмою назвали, – привітавшись кивком, сказав Ярош.

– Відьмою, – лукаво підтвердила вона. – Я полагодила ваше вітрило. Подивитися не бажаєш, піратський капітане?

Ярош роззирнувся. Вітрила в будиночку не було.

– Не так дивишся, пірате! – молодо розсміялася хазяйка. – Хоч інакше дивитися вмієш.

Тепер вже посміхнувся пірат: відьма йому ще більше когось нагадувала, та він не міг пригадати, кого саме.

– Вмію, чародійко, показуй.

– Ходімо, тут не побачиш, – відьма жестом запропонувала йому вийти на вулицю.

На подвір’ї на них чекала темноволоса дівчина. Не місцева, та очі сяють чаклунством.

– Мері, учениця моя, – пояснила хазяйка. – З міста прийшла, з далекого міста, де будинки до неба. Побачила диво, й прийшла сюди... Допоможи нам, люба.

Мері слухняно кивнула. Скільки їй років? Не більше двадцяти, а суму в очах на ціле століття вистачить...

Відьма відкрила скриньку, яку прихопила з будиночка, і потягла з неї легку тканину, даючи один край дівчині.

Темна тканина замерехтіла під сонячним промінням живими зелено-золотими зірками. Ярош давно не бачив таких див.

– А вночі вони срібні, – несміливо сказала Мері.

– Тепер це твоє найбільше вітрило. Найміцніше, що оберігатиме твій корабель від чарів і буревіїв, ловлячи попутний вітер, – очі хазяйки знову блиснули лукавством моря. – Інші вітрила я сьогодні сплету з ночі і зіркового світла. То приймеш мій дарунок, піратський капітане?

– Прийму, – погодився Ярош, ведучи обвітреною долонею над чарівною тканиною.

Повністю розділ буде у четвер.

Читати книгу