Перш за все хочу сказати величезне спасибі Мар’яні Доля за те, що передала мені естафету в цікавому флешмобі від ШАДІА, у якому потрібно викласти сварку, де герої із будь-якого твору сваряться.
Я обрала епізод з книги "Покоївка".
Діма важко сів на краєчок ліжка, згорбившись, чого раніше ніколи не робив.
— Я повинен розповісти тобі дещо, що до цього приховував. Ти справді хочеш почути правду?
Чи хотіла я почути правду? Напевно, ні, але й жити без правди я теж не могла, тому зібравшись з духом, я кивнула.
— Ми познайомилися невипадково, Надю. Мій брат Степан попросив мене наглядати за тобою. Але через деякий час для мене це переросло в дещо більше…
Я не хотіла слухати це. Не хотіла відчувати себе іграшкою в чужій грі. Я була впевнена, що після того, як поїхала з Києва, усе закінчилося, але виявилося, що ні. Я стільки часу прожила в оточенні брехні…
— Навіщо ти це мені розповідаєш зараз? — запитала я тремтячим голосом.
— Тому що нам з тобою загрожує небезпека…
— Небезпека? Звісно ж, нам загрожує небезпека! Так завжди відбувається, якщо влізаєш до кримінального світу, Дімо! — мене переповнювала злість, тож я говорила все, що спрадало на думку, не здатна зупинитися. — Я переїхала до Львова саме задля того, щоб уникнути цього! Що мені потрібно зробити, щоб мене назавжди залишили в спокої?
Діма розгубився, оскільки не очікував, що моя реакція буде настільки бурхливою.
— Будь ласка, крихітко…
— Не називай мене так! Ти не маєш на це право!
Я швидким кроком попрямувала до дверей.
— Ти куди? — стурбовано запитав Діма, абсолютно збентежений моєю непередбачуваністю.
— Подалі від тебе, паскудо, — прошипіла я. — Спробуєш зупинити мене чи піти за мною — я звернуся до поліції та розповім їм багато цікавого про твого брата та Влада. Впевнена, їх дуже зацікавить моя інформація.
Діма аж остовпів від такої погрози, очевидно, не вірячи, що я здатна на таке. Я й сама не очікувала такого від себе, але людина у відчаї здатна й на більше.
Я вибігла з готелю з відчуттям цілковитої розчавленості всередині.
А я ж у свою чергу передаю естафету Ніці Мей.
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРада, що ви прийняли участь у флешмобі власного виробництва)))
Знаєте, з перших слів стало дуже цікаво що ж буде далі)) ще й якийсь секрет приховують ці чоловіки, хотілося б дізнатись, що ж саме))
Бажаю успіхів й натхнення)))))
Jo Peters, Приємно чути такі слова))
Я й сама так би мовити "напросилась" на участь у "Страх як він є", написавши у коментарях, чи можна приймати участь якщо не передали естафету)) тому я вас розумію))
Круто, що саме цей допис став першим у ваших блогах))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати