Наші "ляпи"
Усі ми допускаємося помилок при написанні своїх творів, але одна справа - коли не там поставили кому чи помилилися в написанні "не" з дієсловами, а більш досадним є для автора, якщо помилка логічна або смислова - тобто ми написали про щось таке, чого в принципі бути не може. Тоді так соромно стає, особливо якщо невідповідність не вдалося зловити самотужки, а її помітив читач.
У мене таке теж траплялося.
З недавніх "приколів". Писала я в історичному романі "Тисячу років тому" епізод, де у князя Ярослава народився син, і так співпало, що саме в цей час до нього завітав у гості брат Мстислав, і от вони розмовляють, а Ярослав каже, що запросив свого батька Володимира приїхати на хрестини і той погодився. Здається, що тут такого дивного? Але варто мати на увазі, що це 11 століття, немає мобільних і інтернету, і незрозуміло, як мій персонаж міг знати, що відповів його батько? Тим більше, що відстань між Києвом і Ростовом досить значна, і просто не встиг би гонець з'їздити туди й назад за ті кілька днів, які в моїй розповіді минули після народження дитини.
Але до мене все це дійшло не відразу. Я виклала ввечері новий розділ із тією злощасною розмовою та й пішла спати, але лежу, кручуся, а сон не йде, щось муляє. І тільки через якийсь час до мене дійшло, що саме було не так, я підірвалася з ліжка і побігла виправляти свій діалог. Чоловік особливо не здивувався, він звик до таких раптових "осяянь", певно, підозрює, що всі письменники такі схиблені)) А мені важливо було виправити одразу, поки ніхто з читачів не помітив цей ляп.
А от у містичному фентезі "Завтра буде вчора" на подібну неточність мені вказала колега, за що я була дуже вдячна. Бо в мене там герої їхали на мотоциклі і мило собі розмовляли. Ото я так з неуважності дала маху. Довелося знову ж таки бігом викручуватися,"гальмувати" їх ,щоб вони зупинилися, поговорили, а тоді вже рушили далі))
Був схожий нонсенс із фантастичним романом "Сміттяр-2. Вогник" - знову ж таки через мою неуважність ( так, я дуже розсіяна людина). Я на початку розділу написала про головного героя - хлопчика Тоні, що він рудоволосий, і за це його й прозвали Вогником, і згадала, що до нього в його родині не було нікого з рудим волоссям. А потім у кінці розділу несподівано написала про його матір Поллі, що в неї руде волосся. Причому раніше не раз згадувала, що в неї волосся каштанове, а тут якось "на автоматі" вийшло - думала одне, а написала інше.Теж добре, що уважна читачка помітила це і я зразу виправила свою помилку.
Це я до чого? Чудово, що у нас є така можливість, що наші твори читає чимало людей, і вони можуть вказати на якісь помилки, одруківки чи ляпи, а ми - відразу їх виправити. Бо уявіть - якби ми нікому їх не показували і не редагували, а потім одразу надіслали до видавництва - то всі ці недоліки побачили б редактори, і це могло б негативно вплинути на їхнє бажання співпрацювати з таким неуважним автором.
Тому ще раз дякую усім, хто мене читає і виправляє.Усі ваші зауваження обов'язково враховую ( хіба що крім побажань оживити померлого героя або видати героїню заміж за іншого))
А які цікаві "ляпи" траплялися у вас? Як ви їх знаходили потім? Діліться своїми історіями!
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, дякую за таку цікаву тему. Аж полегшало, що не в мене одної таке буває. Дуже часто сама знаходжу, коли перечитую і тавтологію і якісь змістові ляпи. Кілька разів читачі вказували, за що вдячна. Найбільш образливо, що буває, перечитуєш море разів, а тоді, коли викладає, знову щось знаходиш не те, або й виклавши вже. Одного разу написала, що герой зблід, а потім до мене дійшло, що героїня не могла помітити цього, бо ж у нього все обличчя заросле чорним волоссям. От так.
Лана Іссан, Мабуть, це з усіма без винятку трапляється. Головне - вчасно помітити і виправити недоліки.
Помилятися - це нормально і чудово, коли знайдуться уважні читачі, котрі підкажуть, де трапилася якась біда)
Моя колекція ляпів величезна: був і хакер, який згідно з традиційним шаблонним образом носив окуляри, і головна героїня брехала навіть там, де це не потрібно, і мобільний телефон "магічним" чином перетворювався на ноутбук))) А ще є шкідлива звичка писати уривками в мобільному, а потім збирати цей пекельний пазл до купи, що спричиняє тотальний хаос - часом почуваюся творцем чудовиська Франкенштейна))) Мої ж тексти річної давності є суцільним великим ляпом і переписуються майже заново...
Проте це ж чудово, що є різні ляпи в творах, які можна вічно правити: завжди буде чим зайнятися, навіть якщо скінчаться ідеї про що писати)
Вза
Moonraise Darkness, Ага, ми як ті кравці. "шиємо та поремо..."))
Щоб знаходити такі ляпи треба бути або редактором, або дуже уважним))) я помічаю лише геть очевидні, там де або зайва буква, або не вистачає, або не та... Мабуть надто занурююсь в книгу, щоб помічать 'ляпи'
Alex@ua, Це правда))
Спасибі Вам велике за цікавий допис. Про себе скажу, що пишу, здебільшого, мініатюри, тому набагато легше відстежувати логіку сюжету... Але бувають, бувають різні ляпи, особливо у віршиках, коли застосовую в одному тексті кілька тих самих слів і не можу їх "вичитати". Тоді, коли помічаю, нарешті, - теж вкриваюся холодним потом і виправляю зі сподіванням, що якомога менше читачів читали той опус до мого прозріння-виправлення. )
Мар'яна Доля, Спасибі Вам велике за Вашу доброту й уважність.
Товстолоби в 17 сторіччі. Уважна читачка звернула увагу, що це промисловий вид виведений не так давно.
Анна Пахомова, так)) цей віскі позорив мене не один раз))))
Що важча розповідь, то більше ляпів. Це особисто вмене. Завжди вишукую їх ще перед початком публікацій. Просто не можу собі вже дозволити помилок.
Мар'яна Доля, це все досвід.
Так, всяке буває. В моїй книзі "Характерник" в першому розділі мова йшла про кубанських козаків як про союзників запорожців. А вже в другому розділі кубанські легко стали донськими козаками. Так само як і Ви, свою помилку усвідомив перед сном, продумуючи наступні розділи. А між іншим вже було опубліковано кілька частин другого розділу. Тут же серед ночі сів все виправляти. Часу зайняло чимало. Однак, не помиляється той, хто нічого не робить. Тож вдосконалюймося )))
Дмитро Чорнота, У мене таке ж саме з "зробити вигляд", я подумки виправляю на "вдавати")
Були ляпи) Деякі вказували читачі, деякі помічала за декілька секунд до публікації. Були моменти, що я просто декілька разів дублювала один розділ і сама того не помітила, якби не уважна читачка, то не знаю чи помітила б сама) Також мої пізнання в географії неідеальні, на що мені вказала люба колега, бо в одному місці був дуже серйозний провтик. Читачі ж його просто проігнорували, чи теж не сильно звернули на це увагу. Ну ми всі люди і маємо право на помилку. Тому і потрібні читачі та колеги, щоб допомогли в разі чого
Кушнір Олександра, Повністю згодна, недарма кажуть у народі "гуртом і батька легко бити"))
Із останнього:
"- Софіє, сонечно, я дуже ціную твою сранність."
СРАННІСТЬ! А не старанність...
А ще у "Місті бажань" (щоправда, до публкації тут) герой приїхав з Харкова у Запорізьку область за три години. На авто
Леся Найденко, А Т9 як іноді жартує, коли з телефону пишеш...
Зазвичай намагаюся вишукувати ляпи під час вичитки, а от оповідання "Перед світанком - найтемніше",спочатку виклала. І теж мене щось муляло, поки я його не перечитала. Виявилося, що один з негативних героїв, якого я охрестила Святослав, через кілька сторінок став Стасом, Станіславом. З цим ім'ям, мені чомусь здалося, він більше зріднився, тому і повиправляла всюди на Стаса.
Мар'яна Доля, Мабуть що так)))))
Мені на ляпи, поки що не вказували, але, напевно, все попереду. А помилки в книзі читачі знаходили. Справжній сором. Проте, я виправляюся.
Мар'яна Доля, Оце точно! Справді, почала ставитися з гумором. Проте, книгу по надцятому колу ганяю, щоб більше не червоніти.
За винятком дійсно великих логічних порушень, я вважаю, що це цілком звичайне діло. Це показує, що робота написана, а не зроблена під копірку, для галочки. В мене частенько попадаються подібні моменти. Набагато сумніше, коли ніхто не вказує на них. Якщо читачі допомагають, то це одна з найбільших нагород, тому що ти розумієш, що тебе, незважаючи на помилки готові читати.
Палаш, Так і є)) Радієш, що книга може зацікавити і викликати в читача бажання зробити її досконалішою.
Хіба встежиш за всіма думками, що крутяться в тій бідній голові?))) У мене був лише один випадок, коли читач повідомив про помилку: написала одне ім'я другорядної героїні, а через кілька розділів інше)). Загалом встигаю виправити до моменту виставлення розділу (ну принаймні я так думаю).
А взагалі, мені хотілося б, щоб читачі не боялися вказувати на якісь огріхи чи логічні недоречності. Якщо в тебе немає під боком домашнього рідера, то буває складно простежити за всіма подіями чи їх адекватністю))
Анна Ост, Повністю згодна! В мене теж з домашніми рідерами не склалося))
В моїй книзі є чимало помилок, які пов'язані саме з логікою сюжету (в своєму блозі я це писала). Дивно, що ніхто з читачів та авторів досі мені про це не написав.
Я якось сама це усвідомила.
Навіть не уявляю, що б було, якби мені не написала одна письменниця і не вказала на деякі "ляпи". Напевне, спокійно б продовжила роботу над іншими книгами, не знаючи, що перша написана не дуже добре.
В самому початку я навіть боялася давати подрузі читати. Вона взагалі перша, хто знайшов мене на букнет (хоча я не казала свій псевдонім, лише кількість людей, які переглянули книгу). І я заборонила їй читати. Мені було соромно. А дарма я їй не дала цього зробити.
Думаю, на цю тему "Наші ляпи" можна годинами говорити. Адже є очевидні помилки, а є ті, які ми навіть і не помічаємо.
Їх найважче всього знайти.
Дякую за такий цікавий блог))
Мар'яна Доля, Повністю погоджуюся)
Свої нещодавні ляпи помітила сама, виклавши главу... Оскільки змінюю реальні імена героїв, помітила, що ім'я другорядної героїні змінила двічі на різні імена, а головного героя не виправила взагалі... (◑‿◐)
Ви вірно пишите - зриваєшся з місця і правити. Довелось створити табличку і підписати хто ким тепер став...
Lana Vernik, Так, у мене таке з "Сміттярем", ця дилогія, мабуть, поки єдина в мене, .де герої з іноземними іменами-прізвищами. І от я часом забуваю, кого з другорядних героїв як назвала, доводиться шукати в тексті, щоб не переплутати)) Тому теж зробила табличку...
Цікаво. Але ви ж стільки всього одночасно пишете, що воно й не дивно, коли не встигаєш відслідкувати все.
Зараз всю голову зламала, але так і не змогла пригадати якогось явного ляпу у себе. Хіба що при перечитуванні помічаю одруківки, які з перших трьох разів не побачила)))
Ліна Алекс, Значить, ви уважна людина. А одруківки - то не страшне))
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати