Роздуми і зовсім трохи реклами))

Почитала тільки що блог Іси Тарк "А що ви читаєте на Букнет" - і замислилася над висловленою в коментарях думкою, що на сайті забагато книг про кохання, і це йому шкодить. Але чи справді це так? Адже, якщо узяти твори всесвітньо відомих письменників, навіть коли це жанри далекі від любовних, то все одно та чи інша романтична лінія майже в усіх є. Звичайно, робити історію кохання самоціллю - коли в творі тільки "страждання-зітхання" - і нічого більше: ні цікавої інформації, ані тобі гумору чи пригод - це, може, й не найкраща ідея. Проте і писати твір, у якому немає жодного натяку на особисті стосунки - це наче викреслювати з життя певні моменти, позбавляти його яскравих відтінків. Хоча, хтось любить кольорові фільми, а хтось - і чорно-білі, так що читач у будь-якому разі й на будь-яку книгу знайдеться. І все одно моя думка така - про кохання писати треба, бо воно, значною мірою, є рушійною силою багатьох життєвих подій.

Взагалі, якщо проаналізувати багато-багато творів світової літератури, то можна зробити висновок - існують певні "шаблони", від котрих нікуди не подітися. Існують "вічні теми" та "вічні образи". Недарма жартують: "не списували лише давні греки" ( хоча насправді вони теж "списували", тільки в своїх попередників - єгиптян, вавилонян. шумерів тощо). Але "списувати" - це не значить просто взяти чиюсь історію і переказати своїми словами, змінивши імена героїв та  певні локації. Насправді важливо зробити так, щоб виникла саме ваша, неповторна історія, читаючи яку, людина не сказала б: "А, це як у Роулінг ( чи у Еріки Джеймс)".

У мене так сталося з романом "Завтра буде вчора"

Колись давно, ще у дитинстві, я прочитала фантастичну повість про людей, які не пішли з усіма іншими в новий рік, а залишилися в старому. Вже не пам'ятаю ні назви, ні автора, знаю лише, що це був російський письменник. І от ця історія мене так зачепила і застрягла в пам'яті, що я досі дуже яскраво пам'ятаю свої емоції від її читання і те, як уявляла той світ, яким чином там усе влаштовано, щось додумувала з того, що автор не описав... А через багато років прочитала фантастичний трилер Макса Кідрука "Доки світло не згасне назавжди", і так у мене ці дві книги наклалися одна на іншу, що виник задум для свого власного роману. Який я зараз і пишу.

І хоча ця книга більше про самотність і пошуки себе у великому світі, де людина часто почувається чужою і нікому не потрібною - та романтична лінія тут теж є. Тому що кожному хочеться знайти вихід із тунелю, виправити свої помилки і зустріти саме ту людину, котра призначена нам долею. Тільки іноді для цього доведеться зробити не одну спробу почати все спочатку...

Сподіваюся, всі читачі, хто уже читає мій фентезійно-містичний роман, і хто ще тільки збирається це зробити, зможуть отримати відповідь на якісь свої важливі питання, а можливо, і натхнення для написання своєї історії. Я буду тільки рада, якщо у вашій уяві завдяки моїй книзі створиться власний фантастичний світ.

*тут був промокод))

Дякую за увагу та бажаю приємного читання!