Зовсім скоро я завершу свою першу повноціну книгу на Букнет. Хуліган зі шрамом став роботою, завдяки якій в комерційному кабінеті напроти однієї з умов появиться галочка. але зараз я знаходжуся на роздоріжжі. Я не хочу роботи банальний кінецЬ, де всі щасливі та справляються с проблемами. Це навіть писати не цікаво, не те, щоб читати. Так ось, на даний момент в голові присутні серйозні думки, щодо смертей персонажів, головних та другорядних, не важливо.
Я не так багато прочитав, зоб зрозуміти, як до такого ходу ставляться читачі. Вбити власних героїв, яких створював на протязі всієї розповіді з однієї сторони шкода, але з іншої - можливість повноцінно завершити історію с нотками драми та без можливості продовження.
Який кінець в творах вам більше до душі - щастивий, чи з массовю протиріч та втратами?
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОсобисто я не люблю трагічні фінали. Бо вони залишають після себе неприємний після смак, розчарування.
У своїй першій серйозній книзі "Перехрестя" я так розігналася. що вбила половину головних героїв)) Але надалі вже поводилася зі смертю обережніше. Навіть одного персонажа свого фентезі після деяких роздумів "оживила")) Проте в історичному романі смертей вистачає, бо таке життя, нікуди від нього не подінешся. Моя така думка - там, де це доцільно, де вимагає логіка розвитку сюжету - герої мають помирати. Але просто так, щоб розчулити читача чи викликати бурхливі емоції. не вбиваю.
У мене частенько гинуть герої. Але я пишу в такому жанрі, що це не так трагічно. Однак після того як вбив одного малого, одна читачка трохи "наїхала", що вона мало не плакала. Але твори мають викликати емоції. Тому вбивати героїв можна, але обдумано.
Ви знаєте, болюча тема. Теж на роздоріжжі,бо логічно і для продовження треба вбивати, причому, головного персонажа. Але читачі, особливо знайомі, кажуть,що стукнуть, коли яце зроблю. Читач налаштований на ХЕ. Але ж щасливі фінали не завжди треба писати, як події твору витікають. Краще, коли герой перевертень чи то вампір - бац, помер і перетворився) Насправді, пишіть, як муза підказує.
Палаш, Можна в такому випадку написати коротенький бонус до уже завершеної історії. Не обов'язково писати повноцінний роман. А смерть персонажа... Вона має бути логічно обгрунтованою. Якщо для цього немає ніяких причин і передумов, за винятком вашого бажання, читачі зрозуміти не зможуть, і все описане буде виглядати штучним.
Не прив‘язуйтесь до героїв. Треба їх здихатись – робіть це без жалю і сумнівів...
по різному) я люблю реалістичні кінці, і якщо герою суджено померти, а комусь через це страждати, то так має бути, бо автори, як на мене більше спостерігачі життя, які вдало його переносять на текст, а не переробляють реальністю на якісь веселки з рожевими поні і ХЕ, всюди, де тільки можна) тому, треба мати баланс і відчувати свою книгу.
Мій перший більш-менш нормально прописаний твір якраз закінчується смертю гг. Але там чистої води драма, й інакше ніяк не можна було. У продовженні планувала вбити й головну героїню, але пожаліла читачів (хоча й не мала їх на той момент взагалі).
Інколи "вбиваю" другорядних персонажів, бо того вимагає сюжет або так треба для розвитку героїв. Гадаю, для того, щоб логічно закінчити книгу, щоб не було бажання повертатися до героїв, не обов'язково їх вбивати. Завжди можна щось прийнятніше вигадати.
Ліна Алекс, може і є, але смерть - це единий варіант в реалістичних творах, повність завершити історію, без можливості до неї повернутися. Я також люблю приємні сцени, але в голові нема жодної, яка так катигорично завершує твір.
все залежить від історії) в деяких реально логічним кінцем є смерть персонажа. Все залежить від вашого твору і посилу, який ви хотіли зробити)) Щодо мене... Я періодично вбиваю персонажів) інколи другорядних, інколи і головних
Палаш, Авжеж, бувало)) інколи не хочеться відпускати героїв :((( але я в таких випадках навіть якщо починаю, то потім часто не виставляю це просто)) виходить щось типу фанфіка на власний твір)) я так часто кінцівки до деяких оповідань своїх закінчую
Привіт. Намагаюся це використовувати тільки, якщо вкрай потрібно.
Лена Муррр, а якщо просто хочеться? Я, коли почав писати свій перший твір на Букнеті, то в голові відразу ж склав розв'язку, де не все буде настільки добре, як того хотілося б, але по ходу написання твору, змінювалися пріорітети, цілі і так далі. Ось, прийшов час до завершення, і в голові присутні невеличкі крихти такого бажання
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати