Хто погортає  щоденник моїх читацьких уподобань, переконається, що я найчастіше віддаю перевагу чомусь незвичайному, трохи навіть нереальному, творам, де переплітаються повсякденність і  магія, де герої можуть потрапляти в фантастичні світи чи якісь дивовижні обставини.

Звісно. читаю різні історії, але от саме "магічний реалізм", чи. як визначив свій жанр герой мого нинішнього відгуку Остап Соколюк , "неоміф"  смакую з особливим задоволенням.

Наразі я почала читати нову книгу Остапа "Рубікон".   Як і в прочитаному раніше романі "Енігма" тут розповідь ведеться в трьох планах, від імені трьох головних героїв, яких об'єднують загадкові обставини. Але в "Енігмі" загальний настрій був більш веселий і схожий на такий собі пригодницький квест а от у "Рубіконі" з перших сторінок виникає атмосфера чогось тривожного і  трохи містичного.

Олаф працює адміністратором у загадковому готелі Рубікон. Гості приходять сюди, щоб переночувати лише одну ніч.І повністю змінитись за цей час. Як це їм вдається і хто керує всім цим? Потрапивши у великий мегаполіс із сільської місцевості, Анна незабаром отримує страшний діагноз. Прагнення урятуватись приводить її у загадкове місце... Араман уже кілька років виступає на сценах столиці, як комік, проте успіх йому не світить. Хоча... можливо, все можна змінити за одну ніч?

Наших героїв повязує не лише одне місто. Не лише одні сновидіння. Але й чорна, безлика пітьма, що насувається на них.

Читач губиться в здогадках - яку ж таємницю приховує той готель ( особисто я маю свої міркування, але не буду поки що розкривати їх). Твір написаний дуже красиво, яскравою мовою, багато епізодів, які хочеться перечитати ще,  щоб насолодитися метафорами чи незвичними порівняннями, котрі використав автор. І хоча поки що на Букнеті викладений тільки початок, я впевнена, що й продовження та фінал роману не розчарує навіть вимогливих читачів.

Ну і ще трохи цитат:

- Не кажи мені свого імені, скажи, що ти приніс у мій дім?

Гість киває:

 - Твою смерть, прадавній.

Де сон, там і пробудження.  Воно обов'язково настане. І перше, що візьмеш після забуття, буде не ім'я твоє, а ДІЯ!

Легко, мов кішка, він біжить до мене, на ходу дістаючи лезо меча. Я ж відпиваю чай, і не намагаюсь його спинити. Цікаво, чому він такий сильний, і чи є у нього слабкі місця?

 - Увійди у час! - викрикує він і рубає мене мечем.

Але я той, хто і оком не зморгне, коли рубатимуть мене навпіл!

***

 - Гості зупиняються тут лише на одну ніч. Завжди по одному. І приходять вони сюди не випадково, - промовляю, немов на екзамені.

Зої витирає пилюку на меблях.

 - Вони приходять сюди не за ночівлею, це ж очевидно.

 - А за чим?

 - Олаф, скільки ти тут працюєш?

 - Я не пам'ятаю...

 Жінка фиркає:

 - Тобі що - пам'ять відбило?

 - Я...чесно. не...Коли я прийшов, ти уже працювала тут. То коли це було?

 - Ти смієшся? Я прийшла сюди два роки тому. А власниця казала, що ти уже давно працюєш тут.

Мені раптом стало жарко. Я відступив назад.

 - Ти повинен знати ВСЕ про це місце...

Хочете і ви знати все про таємницю готелю "Рубікон"? Тоді додавайте книгу собі в бібліотеку і підписуйтеся на автора, аби не пропустити оновлень.

Приємного читання!