"Скарби Примарних островів". Анонс 13 розділу

– Поклич Лауру і принеси ліхтар, – наказав Ярош Юрану й обернувся до Фенікс. – І ти підеш зі мною.

Занепокоєна Лаура з’явилася за хвилину: певно, вона встигла щось почули про те, що сталося, поки вони ходили у похід до гори.

Рита махнула Поліні, пропонуючи прослідкувати, куди зібралися старші, але подруга жестом заперечила, бо відчувала, що ці дорослі справи їх не стосуються.

Яким би не був корабель, і яким би не був капітан, але на кожному кораблі є місце, де тримають полонених. Цього разу ув’язнили графа Елігерського.

Ричарду скували руки, а самого закрили в клітці. Ґрати поросли темною іржею.

Лаура опинилася між Ярошем і Фенікс, яка тримала світло.

– Ричард! – зітхнула Лаура, пориваючись кинутися до нього, щоб звільнити, але не рушила з місця й, оповита сумом, додала: – А я їм не повірила, Ричарде, що ти...

Граф важко поворушився, вчепившись у ґрати. Для знесиленого чаклуна кайдани були заважкі.

– Нащо ти це робиш, Яроше? Вірності твоєї команди тобі замало, то ти і моїх друзів до себе прибрати надумав? – але голос графа залишився такий самий, з насмішкою. – Поговоримо як чоловіки?

Не зводячи з графа очей, Ярош знаком попросив ліхтар.

– Залиште нас.

Не сперечаючись, Фенікс вивела Лауру з трюму. Спадкоємницю графа так вразило побачене, що вона не протестувала, не намагалася захистити товариша.

Ричард міцніше вчепився у ґрати, щоб не дивитися знизу вверх на капітана. Та Ярош зжалився над його гордістю: поставив ліхтар на підлогу і присів.

– Дурість – готувати змову, Ричарде, коли на неї чекають, – зауважив капітан піратського корабля.

Але до того, що зробив Ричард, він не був готовий. Граф схилив голову і тихо сказав:

– Пробач мені, Яроше, щось на мене найшло. Я надто довго не був у морі, зневажаю твого принца, та й ти сам знаєш, що не всі твої рішення справедливі. Я не бажав заподіяти лихо комусь, окрім тих, хто ненавидить мене. Пробач, капітане.

Ярош не одразу знайшов, що відповісти графу.

– Ти живий лише через моє ставлення до Лаури, не хочу її засмучувати. Інших твоїх друзів мені не шкода.

– Яроше, ти обіцяв моїм друзям острів.

– Але я не перетворю рай на пекло, висадивши твоїх друзів на цій чарівній землі.

– Та якщо замкнеш їх разом зі мною чи скинеш у море, підніметься бунт. Не всі на кораблі вірять тобі і розуміють, куди потрапили. І буде багато крові, – з останніх сил Ричард посміхнувся, виторговуючи собі життя.

– Але тих, що вірять мені, на борту більше, – Ярош не повернув йому посмішку. – Твої друзі, переконані, що від їхньої розважливості залежить твоє життя, не чинитимуть опору моїм наказам. Чи ти сумніваєшся у своїй колишній команді, капітане Ричарде?

Наступний розділ буде опублікований у четвер.

Читати книгу