"Чому я це пишу?" - мабуть, друге за важливістю питання, яке автор повинен поставити собі, коли береться щось писати (перше - "чому я взагалі пишу?").
Зараз, коли мій історичний любовний роман "Будуть лише ночі" тільки почав виходити, але написаний вже на дві третини, я теж вирішила себе нарешті спитати. Чому ти взагалі це пишеш, Устина, га?
Тож зараз буде хвилинка самоаналізу)
Ще починаючи, я розуміла, що твір буде не в стилі моїх попередніх слр - мабуть, читачі очікували чогось іншого. Без еротики, в антуражі позаминулого століття, та ще й у карпатському селі, з не таким глибоким копанням у психології героїв - ось що вийшло. І пишеться він зовсім з іншим настроєм. Спокійно. Флегматично.
Колись зачитуючись любовними романами про вікінгів Джоанни Ліндсей, я думала, що круто було б почитати історичні любовні романи про українські реалії. Однак, все, що мені трапляється, - доба Козаччини, про яку й без того чимало написано. А хотілося чогось такого... якогось такого... словом, іншого. Тому, коли вирішила спробувати свої сили у чомусь наближеному до ілр, взялася за пізніший період й іншу локацію.
А ще у моєму блозі одного разу хтось висловив нелюбов до західноукраїнських діалектів у книгах. Подумалося: тобто росіянізми - ок, писати покоцюрбленою українською із засиллям кальки - ок, а західноукраїнські діалекти - ні? Так обурювалася подумки, що врешті зі всіх ідей для майбутніх книг взяла ту, де таки мусять бути діалектизми))
Місяць тому я почала писати інший роман, але там слова вперто не лягали на папір так, як я їх задумала. А цей напросився сам, вліз і захотів писатися. Згадала про діалекти, Джоанну Ліндсей і вирішила спробувати.
А ще мені мабуть хотілося трошки доброї магії, тому от :)
А тепер питання, мені цікаво)
Ачому конкретно зараз ви пишете те, що пишете?
А чому конкретно зараз читаєте те, що читаєте?
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВзагалі якраз козаччину писати складно в плані ілр, я пробувала узяти період Мазепи, і промучилась майже рік. З пушкінськими часами вийшло легше. Два моїх романи присвячені південним містам, на черзі Львів і Крим.
Менше, бо важко писати, треба знати купу додаткової інфи, а сучасні історії легше, бо ми тут живемо, різні деталі побуту, суспільні стосунки - все перед очима))
Цікаві роздуми, і запитання теж)) Про те, чому саме зараз пишу свої історії... замислилася)) Одна з них - це завершення трилогії, свого роду фантастично-фентезійна сага, над нею працюю вже майже рік, дві перші книги завершені, а третя скоро наблизиться до фіналу. Пишу, бо якось мені захотілося уявити, яким могло би бути майбутнє нашої планети, якби раптом спалахнула світова війна. Друга книга - то історичний роман з елементами фентезі про життя наших предків в 11 столітті, давній мій задум, до якого я дуже довго йшла. А третій - фентезі з нотками містики та гумору, задумувався спершу як свого роду пародія на романи про "потоаплянок", а згодом став повністю оригінальним твором, де я за нібито легкою і веселою історією вирішила приховати і більш серйозний зміст. Щодо того, що саме читаю - то це твори абсолютно різних жанрів, різних авторів, об'єднує їх те, що вони написані захоплююче, не нудно і грамотно, ваші книги в їх числі))
Ага, щось типу того))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати