«- Кх-кх!
Я так різко сіпнулася, що від несподіванки сильно стукнулася потилицею об кам’яну стіну. І, тихо проклинаючи усі замки нашої немаленької імперії, заглянула в пітьму.
Шуканий суб’єкт віднайшовся на диво швидко, і я змогла роздивитися темний чоловічий силует біля протилежної стіни серед полиць з різноманітними миючими засобами.
- Ой! - тихо пискнула я і почала квапливо підніматися. – Вибачте. Не знала, що тут хтось є…
Лиця чоловіка я не бачила, але можу заприсягтися, що його брови злетіли вверх.
- Що ви… Залишайтеся. Особисто я завжди радий приємній компанії…
І, незважаючи на те, що сказано це було хриплуватим голосом з чітко виділеними хижими нотками, я полегшено видихнула і плюхнулась назад.
- Правда? – з надією запитала я.
Лорд тільки хмикнув у відповідь. На декілька хвилин повиснуло затишне мовчання і особисто мені воно зовсім не заважало.
- Можу я поцікавитись, - несподівано заговорив мій темний, у всіх сенсах цього слова, співрозмовник, - що така красива, юна леді робить в цій тісній комірці в той час як її ровесниці весело проводять час у пошуках свого «принца»?
Я прикусила губу і знизала плечима. Тоді згадала, що навколо темно, і він скоріше за все не побачив, нахмурилась.
- Довга історія… - нарешті промовила я, і чомусь мені здалося на мить, що чоловік посміхнувся.
Він глибоко вдихнув і несподівано піднявся, перетнув тісну комірчину і присів поряд. Розстеливши на кам’яну підлогу теплий камзол, він похлопав рукою по протилежному його кінці, і я простодушно присіла поряд. Морозити п’яту точку на холодній підлозі не хотілося абсолютно. Наші плечі стикалися, і я ніяково обняла себе руками. Під час втечі я загубила камзол Рейза і зараз тихо мерзла.
- А я… не люблю шумні компанії… - несподівано хрипло зізнався мій співрозмовник і поставив лікоть на коліно. – І ніколи не любив. Уся ця мішура, фальшиві усмішки…
Він різко видихнув і відкинув голову назад. Я з якимось дивним трепетом розглядала його лице. Витончений профіль, гостре підборіддя, тонкий прямий ніс. В темряві роздивитися більше було просто неможливо. Чомусь його щирість викликала непереборне бажання виговоритись. Але язик наче приріс до піднебіння. Я повільно видихнула і тихо заговорила.
- Чесно кажучи, я злякалася… Ситуація така дурнувата вийшла… - я почервоніла і закрила долонями лице.
Соромно було неймовірно. Але повертатися назад все одно не хотілося.
- Вина? – несподівано запропонував незнайомець і протягнув мені не помічену мною раніше пляшку.
Я заперечно мотнула головою, і він зітхнув, тоді знизав плечима і зробив декілька великих ковтків. Я на все це дивилася мовчки з деякою насторогою і очима шукала решту пляшок. Натрапила поглядом на одну, потім на другу. Я прикусила губу і знову повернулася обличчям до незнайомця.
- І давно ви тут… сидите?
- Давненько… - хрипло розсміявся чоловік і знову зробив ковток вина.
- І з чим пов’язане ваше..?
- П’янство? – підказав темний, тому що світлого тут просто не могло бути, і хмикнув.
- Я хотіла сказати дещо інше, але і так зійде…
Чоловік фиркнув і зажмурився. Пляшка знову торкнулася його губ. Він зробив декілька судорожних ковтків і відклав її в бік.
- Після вас, юна леді… - Я нахмурилась, він п’яно розсміявся і знову ковтнув. - Що ти забула в цій комірці? – хрипло запитав він.
Я прикусила губу і мимоволі посміхнулася. Схоже лорд сам не помітив, як перейшов на «ти».
- Що ж… якщо ви наполягаєте…
- Ти… - несподівано промовив він і знову відпив трохи вина.
- Що? – не зрозуміла я.
- Перестань мені викати…
Я розгубилася і окинула темну фігуру задумливим поглядом. Незважаючи на те, що в його присутності я не відчувала тривоги чи страху, попа чула, що пора драпати. І я уже почала підніматися, коли його пальці обхопили моє зап’ястя.
- Не йди… - несподівано тихо промовив він, і я заклякла.
Мабуть, саме голос яким він це сказав і зупинив мене. В його словах відчувався непереборний сум в поєднанні з незмірною безнадією. Наче згадавши щось, він опустив погляд на свою руку, і повільно розчепив пальці.
- Вибач… - глухо проговорив він і зробив ще декілька ковтків.
А я мовчки присіла назад. Тиша запанувала цього разу надовго. І чомусь саме тоді, в тісній комірці я почувалася нарешті абсолютно захищеною. Давно забуте мною відчуття, несподівано розвіяло усі тривоги і посіяло десь глибоко в грудях маленький теплий вогник.»
Естафету передаю Maks DM.
Доступ до цього твору мають тільки зареєстровані користувачі
Реєструючись на порталі Букнет, я підтверджую, що ознайомлений з Угоди користувача і згоден з нею.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДосі згадую цей епізод))) незабутній твір з незабутніми враженнями, витончений авторський стиль і красива українська мова- підносять його до висот золотого пера))) Щодо знайомства) неординарно, ніжно і пікантно водночас, з відчуттям мурашок на шкірі, феромонів та розрядів тяжіння один до одного))) Чомусь Яна подала уривок коротший, не включивши туди пристрасного поцілунка))) перший поцілунок на першому знайомстві, після інсайту, коли стає зрозуміло, що перед тобою людина - твоя друга половинка, єдина, життєво необхідна, а смак, запах, дотик, відчуття міцних обіймів і ніжних, м'яких вуст тільки довершують це переконання) коли стає остаточно ясно, як день, що це Твій партнер)))
В творі це яскраво змальовано)
І ще одна моя думка) сцени з першим знайомством, де розкрите те раптове прозріння, де герої піддаються спонтанній бурхливій пристрасті зближення (не далі поцілунку)), набагато солодші, в принципі, просто притаманні мені, ніж сцени "від ненависті до любові")))
Яна Паувел, Ох, дякую Вам! Мені дуже приємно!
У Вас вийшов чудесний роман. Щиро дякую. Давно не отримувала такого задоволення. Я хотіла нагородити Ваш роман, але не було можливості, а коли з'явилася (фінансова) - я цього не змогла зробити (технічно). Підкажіть, як це зробити (в мене ця опція неактивна). І ще питання: чи плануєте потішити новою історією? Дякую
Natali, Дякую) Щодо нагороди: я знаю, як це зробити тільки з комп'ютерної версії. Там під кнопкою подобається є жовтенька кнопка нагородити. На неї потрібно натиснути і тоді з'явиться віконечко з різними нагородами. Вибираєте одну і натискаєте на неї, після чого обираєте зручний спосіб оплати. Чому у вас неактивна функція, не знаю, можете звернутися за більш детальною інформацією в техпідтримку.
Щодо інших творів: звичайно планую. Уже є ідея для нової серії в жанрі фентезі. Можливо, там буде менше романтики, але сподіваюся і та серія прийдеться вам до смаку)
Обожнюю цю історію!
Оленька Марчук, Дякую)
Гарно.
Катя Єнич, Дякую)
Це прекрасно)
Forever smile, Дякую)
Ваш твір довго ностальгію наганятиме))))
Лилия Рейса, Дякую, для того і старалася)
Дійсно справжнє ностальжііі))))))
Вісенна, Дякую)
Ох, яка ностальгія... (●♡∀♡) ❤️
Яна Паувел, ))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати