Хто такі графомани?

Питання зріло давно. Образливим словом маститі письменники горазді називати всіх початківців без розбору.  Кине так зневажливо - графоман. А ти сиди і думай, а в чім же різниця?

Зараз буду ділиться своїм субєктивізмом, як завжди. А ви в коментах підправите, якщо десь помиляюсь.

Отже, почитає буває людина якийсь роман - не важливо чи "Сутінки", чи "Гаррі Поттера" чи "50 відтінків Грея", і так йому не хочеться виринати з цього світу, так хочеться поділитись з іншими людьми своїми відчуттями казки, що сідає така людина, і творить вторинний твір за мотивами оригіналу. Але як і кожний вторинний твір, він позбавлений оригінальності, ідеї, шарму. 

Я все ж вважаю такі потуги ні чим іншим як графоманством. Але автори фанфіків іноді з цього жанру переростають в щось інше, без сумніву цікаве.  А буває так і зависають в рамках одного жанру. 

Другою ознакою графомана я назву не бажання вчитись. Напише автор якесь "що-небудь" і понесе його на публіку. Добрі люди глянуть і скажуть, от тут дірка в сюжеті, от тут речення кострюбаті. Що зробе людина, яка хоче розвиватись? Правильно. Сяде і перечитає твір, врахує поради. А графоман образиться, розкаже що його геніальність "непонялІ", або щей родичів гукне, щоб ті полайкали, типу гляньте як всі помиляються, а у мене вже три десятки зірочок. Але накрутка лайків мало коли рятує "юне дарування" коли справа дійде до комерційного статусу. Бо якщо і платну книжку будуть читати тільки мама з папою, то на тім багато не заробиш.

Сюди ж я б віднесла і те, про що писала в попередньому блозі (Достовірність в романі і чому без неї ніяк ).

При серйозному підході автор буде шукати інофрмацію, щоб написати справді вартісну і цікаву річ. Графоману досить поверхневих знань набутих в школі, все інше він буде підміняти фантазією, відірваною від реальності. Його захоплюють власні емоції і процес написання, а не можливість створити справді цікавий твір, який оцінять читачі. Ні ну звісно, якщо оцінять, то це прекрасно.

Але зазвичай, якщо взяти кілька романів з самвидаву написаних графоманом, то вияввиться що роки йшли, а рівень не ріс. Всі твори однакові, наповнені штампами, картонними дурилками-героями, обширними діалогами, і приперчені типовими комплексами автора.

З цього витікає третя ознака графомана -  письменник шукає оригінальні теми і вдосконалює їх,  Графоман на перший план виставляє гіпертрофовані власні комплекси - відкрийте будь-яку чоловічу графоманську книжку (пишу умисно, за для гендерної справедливості) -  герой крутий як варене яйце і Рембо в одному флаконі. Жінки падають до його ніг пачками, вороги трусяться і нервово гризуть нігті, гроші заробляються із швидкістю світла. Еволюції і розвитку героя - нуль цілих. 

Наступна ознака - відсутність сюжетної побудови на початку роботи. Тобто, графоман сідає до компьютера, бо мисля прийшла. Починає писати, а потім загрузає, бо сюжету не було. Він сам не знає, що його героїв чекає далі. ВІд того, не знає як ввести потрібних персонажів, як розвісити ті сам "рушниці на стіні", які вистрілять в третьому акті! Замість них зявляються непотрібні персонажі, які не несуть змістовних навантажень.  В героя міняється зовнішність і характер. І часто густо такі твори так і залишаються не дописані, бо зрештою втрачається інтерес, а плану твору як не було такі немає.

В окрему категорію варто виділити тих, хто катастрофічно боїться, що його шдевр вкрадуть. Він реєструє і перереєстровуа авторсікі права, і надсилає у видавництва тільки куценькі фрагменти. Навіть синипсис і той може забоятись повністю відкрити, щоб буває хто не злямзив ідею.