Флешмоб "Знайомство героїв" Передаю естафету...

Дійшла і моя черга прийняти участь у флешмобі, який вигадала чудова та неймовірна Вікторія Задорська!

Естафету прийняла від Іса Тарк та Кетрін Вайт.

Отже, знайомство головних героїв Ніки та Роми з книги:

                            "Виконати завдання"

Навіть не знаю скільки минуло часу, а я все продовжувала лежати на холодному асфальті і проклинати своїх любих подруг. Я вже навіть придумала кілька завдань і для них, щоб помститися за цю ганьбу. В якийсь момент я навіть була готова плюнути на це ідіотське завдання і  розпрощатися зі своїм волоссям. Та коли десь поряд почувся шум двигуна, тіло завмерло і подих перехопило. Ну ось, час « х » настав! 

При відкривши одне око я побачила лише біле світло фар і рев автомобіля. Схоже водій кудись сильно поспішав і навіть не думав гальмувати. Ну а я зрозуміла, що вже за мить з мене нічого не залишиться.  

Мозок відмовлявся видавати правильні думки і я поняття не мала, як правильно діяти в даній ситуації. Час йшов на секунди і лише в останню мить, коли автомобіль був зовсім близько я швидко сіла і примружилася від яскравого світла просто перед очима. 

На щастя водій все ж таки мене помітив і різко звернув в сторону. Колеса зі свистом почали гальмувати і я зрозуміла, що жарти закінчилися. Вже за мить стало настільки тихо, що я навіть злякалася за своє життя. Можливо я вже померла і потрапила в рай? 

Коли двері з боку водія різко відкрилися і на вулицю хтось вийшов, я зрозуміла, що треба тікати. Ось там, доволі близько мене уже чекали подруги, та коли я побачила як до мене швидкими кроками наближається якийсь чоловік, зрозуміла, що втратила свій шанс на втечу. 

- Ти що робиш, ідіотка? - закричав так роздратовано, що я підстрибнула від переляку. В принципі його теж можна було зрозуміти. Навіть не уявляю, як би сама повела себе в такому випадку.  

- Я.. - голос кудись зник і говорити я не могла. Просто розгублено витріщалася в темні, майже чорні очі незнайомця і розуміла, що зараз він скрутить мені шию. В бідолахи трусилися руки і мало дим з вух не йшов і це при тому, що сам він доволі м’язистий і високий. Схоже добряче я його налякала.. 

- Чого мовчиш? Піднімайся! Поїдемо в поліцію! - знову закричав і не надто ніжно схопив мене за руку. Я навіть пискнути не встигнула, а він уже поставив мене на ноги, наче пушинку. - Вирішила померти під колесами саме моєї машини? 

- Не збиралася я помирати! - на щастя голос повернувся, як тільки я про поліцію почула. Сердито вирвала свою руку з захвату чоловіка і відступила на крок. Тепер, коли ми обоє стояли на ногах, я відчула себе мухою перед величезним павуком. Незнайомець був вищим за мене на цілу голову і дивився зверху вниз, стиснувши при цьому кулаки.  

- Якого чорта тоді розліглася посеред  дороги? - закричав і знову підступив ближче. - За ідіота мене тримаєш? 

- Ви і є ідіот! - скрикнула і знову відступила, від гріха подалі. - Можливо мені допомога потрібна, а ви одразу зробили для себе не правильні висновки! 

Незнайомець миттєво нахмурив брови і прискіпливо оглянув мене з голови до ніг. Схоже все ж таки не такий він холоднокровний, яким хоче здаватися. Саме тому я вирішила піти іншим шляхом і увімкнути свої акторські здібності, про існування яких до цього моменту  навіть не знала.  

 Естафету передаю двом чудовим колегам: Уляся Смольська та Ксенія Чейз)))