Флешмоб "Знайомство героїв" Передаю естафету

Дійшла і моя черга прийняти участь у флешмобі, який вигадала чудова та талановита Вікторія Задорська!

Естафету прийняла від Джейн Лоурен.

Отже, знайомство головних героїв Аделіни та Єгора з книги "Таємниця одного вечора"

Спускаючись по сходах на танцмайданчик ми голосно сміялись, ну а що, веселі п'яні дівчата відриваються після важких буднів. І тут, прийшла черга мені засвітитися зіркою на підлозі, тому що після випитого, останньої сходинки я не побачила. Господи, чому все це відбувається зі мною і в самий не підходящий момент? Хочеться одночасно і плакати і сміятися, що і роблять мої подруги - вони ржуть! Блін, та як тут можна не сміятися, і сама починаю знаходитися сміхом, поки перед носом не з'явилися вичищені до блиску чоловічі черевики.

- Невже? Цього не може бути! - бубню собі під ніс і прошу всемогутнього космосу, щоб це був не Люцифер, ковзаю від черевиків вверх по штанах, вище ііі, оо, ці очі, диявольські очі. Стоїть усміхається і протягує мені руку... Що за лайно то таке зі мною відбувається останнім часом? На продовження після клубу можна не розраховувати. Облом!

- Я бачу ви знайшли улюблене місце у цьому клубі, оскільки не спішите з ним розлучатися. - Я чую насмішку в голосі, в диявольськи сексуальному голосі. Так, яка ще насмішка? Про що він? Ойо, я досі на підлозі! Швидко хапаю його за руку і встаю поправляючи свою "шкільну" спідницю, яка задерлась після падіння на самому цікавому місці.

- Дякую, але з цим ви помилилися! - У цьому клубі улюблене місце могли б бути твої обійми, але після того, як я щойно засвітилась, про це можна забути.

- Ооо, та я бачу вас сюди незаконно впустили? - Що? Про що це він? Починаю шукати подруг очима і їх НЕМАЄ! Вони побачили мене з самцем і зникли, коварні! Ну я їм ще пригадаю це!

- Не розумію про що ви. - Я не здалась йому дурненькою? Можливо, він таким чином залицяється, а я такий собі милий п'яненький жирафик, до якого все дійде по довгій шиї лише завтра зранку. Було б не погано, якби дійсно залицявся.

- Скільки сьогодні у вас було уроків, що відразу після школи ви пішли до клубу? Чи, можливо, вас залишили відпрацьовувати двійки після уроків? - Нахаба! Ще й усміхається! Як він сміє таке говорити дівчині, яку взагалі вперше бачить? Ну я йому зараз... І ось моя рука прилипла до його щоки. О ні, я розбудила демона, який сховався за злою усмішкою... Треба виправляти це, швидко!

- Ви мене звичайно вибачте за це, - показую пальцем на щоку, на якій вже виднівся рожевий відбиток моєї руки, - але ви не маєте права говорити таке дівчині, яку бачите вперше! - Здається на останньому слові я крикнула йому в обличчя підстрибнувши. Ви уявляєте, я 165 см плюс підбори, підстрибнула до його лиця, щоб бути з ним на одному рівні? І звідки в мене береться стільки агресії до цього типа? Він сміється, ні, ви бачили колись таке? Моїй злості немає меж!

- Маленька, та я бачу ти у батьків трішки не вихована і агресивна? - Знав би ти, яка я не вихована у іншому плані і скільки разів я переспала в думках з тобою, поки допивала свій коктейль на другому поверсі, але це все було до того як ти відкрив свій рот! Так, треба йти звідси, поки я не напала на нього і не розцарапала його миле личко з поганим ротом!

- Та пішов ти! - Гордо, сміливо та з усмішкою я розвернулася та "попливла" у бік танцмайданчику похитуючи бедрами в такт музики.

- Крихітко, а в тебе спокусливий зад! - Чую я в слід. Що він собі думає? Нахаба? Ммм, а ти міг би його сьогодні отримати, а так, адьйос амігос! Не повертаючись я зникла у натовпі.

*текст відредаговано з урахуванням обмеження 18+

Естафету передаю Ірині Давидовій та Уляні Пас.