Форми звернення до їх світлостей

Читаючи про леді і джентельменів, не рідко звертаєш увагу, що народ взагалі не розуміється на тонкощах етикету середніх віків. Всі на повал у них мілорди та міледі. А між іншим, людство в давні віки мало безліч інструментів дискримінації і диференціації в залежності від соціального статусу візаві.

Найпоширенішим зверненням в книжках звісно є містер і місіс, та міс . Дякуємо Голівуду, що провів лікбез.

А як щодо того, щоб події вашого роману відбувались не в Англії? Ну або принаймні англійські звичаї не розповсюджувались на весь вигаданий фентезійний світ?

Якщо щодо осіб королівської крові, які в усіх усюдах "величності", а принци і пренцеси без трону - "високості", то на "світлостях" і "сіятєльствах" починається плутанина. Все просто, чим вище титул тим світліша персона. Так герцог чи князь буде "світлістю", а графа можна обізвати "сєятєльством". Або і взагалі - "шляхетністю".

Наприклад, в тій же Франції замість мілорд до знатного господаря було прийнято казати монсенйор. 

А звернення "сер" до особи дворянської крові без титула в франції перетворилось на "шевальє".

До незнайомого не знатного дядька можна загорорити - месье. Заміжня жінка - мадам. Молода дівчина - мадмуазель. Доречі у Франції з метою уникнення всіляких харрасаментів в 2012 році звернення мадмуазель офіційно відмінили. Але ж це зараз. Не те що раніше.

Пха, скажете ви, всі ці зверненя то як два пальці. І я за вас порадію, та на гадаю, що  в Німеччині та Австроугорщині було прийнято звертатись до незнайомців чоловіків "Герр" ( по секрету, я деколи й до сих пір можу про себе ляпнути "Я воль май херр!", якщо перед мною людина з претензією на фюрерство). Заміжні жінки поважливо іменуються "фрау", незіміжні "фройляйн"( в 1972 році останнє упразднили, як неполіткоректне).

Італійці звертаються "сіньйор", "сіньойра" і "сіньйорита", і прошу не плутати з іспанськими "сенйор", "сенйора" і "сенйорита".

Не варто забувати про звичні для нас "пан", "пані", "панянка". 

В російській мові пішли далі. простих "сударь" і "судариня" їм здалось мало, і вони почали придумувати всіляких язикозламних високопревосходітєльств, про що в вісімнадцятому столітті не полінувались написати Табель про ранги.

А як щодо ближнього Сходу? До чоловіків в івриті прийнято звертатись "адоні", до жінки "геверет", "гвірті", до молодої дівчини допустимо звернутись "бахура".

Цікаві звернення і до священослужителів. Наприклад, православних священиків прийнято називати «отець» (отець такий-то), дияконів - «отець диякон», єпископів - «владико», патріарха - «Ваша Святосте». Католицьких священиків теж слід називати «отець», єпископів - «ваше преосвященство», кардиналів - «ваше високопреосвященство». Папу римського, як і православного патріарха, слід називати «ваше святійшейство». Мусульманських духовних осіб можна називати «хазрат» (мудрий, освічена людина). Рабина можна називати «ребе», «рав» (старший, шанована людина), «раббі» (мій рабин) або «Адоні» (пан).