Привіт мої хороші!

Маю приємну звісточку! В книги «Поклик серця» сьогодні з’явився буктрейлер і я невимовно рада потішити Вас  цією новиною. Тому швиденько тицяйте сюди і насолоджуйтесь візуалізацією непередбачуваної історії кохання Євгенії та Владислава.

https://youtu.be/OPC9q9t5gZU

І ловіть  анотацію до роману «Поклик серця», яка є наступною книгою циклу «Виклик серцю»:

Євгенія Гордієнко працює на улюбленій роботі, вона без п’яти хвилин кохана дружина та майбутня молода мама.  Що потрібно дівчині для щастя? Однак того лютневого дня вона сяде за кермо... Летальне ДТП забере найрідніших, відніме найдорожче та позбавить свободи.

А коханий? Він не повірить їй і прийме жорстоке рішення…

Женя повернеться у велике місто, щоб розпочати нове життя та відновити справедливість, оскільки твердо вірить, що не винна в жахливій аварії.  Але доля підготує їй новий удар.

Коханка? Маріонетка у великій бізнесовій грі? Чи щаслива мати? Хто вона для НЬОГО? Наступний крок підкаже поклик серця.

А ще кілька цитат

"Він так схожий на Влада, немов його мініатюрна копія. На синочку  був чоловічок, червоний в дрібну синю полосу. Як же йому пасував червоний колір. Мій любий! Мій милий! Мій єдиний…

Тремтячими пальцями провела по екрану гаджету, сподівалась, холодне скло зможе передати тепло дитячого тільця. Гарячі сльози ринули по руках. Не було сили їх стримати.

-Я обов’язково тебе поверну, - промовила розпухлими губами до фотографії найдорожчої людини. А як же може бути по-іншому?"

" - Ні, не потрібно. Нічого надзвичайного не сталося, якщо не рахувати мого забою та Вашого зіпсованого піджака.

Чоловік пильно простежив моїм обличчям.

-Добре, тоді я  відвезу тебе додому, а машину від холдингу віджене охорона, - ніби констатуючи очевидний факт, закерував Артем. – Скажи водієві адресу.

-Краще я сама, - спробувала запротестувати, але одразу наткнулась на колючий погляд холодних очей.

-Євгеніє, далі ми працюватимемо разом, і для  безконфліктного нашого співробітництва Вам варто запам’ятати ще одне  правило: ніколи зі мною не сперечайтесь! – знову перейшов на «ви».

Кожне слово звучало із металевою нотою, чітко та безкомпромісно. Цікаво, він завжди такий тиран чи інколи знімає із себе панцир владності та самовпевненості? І скільки ще тих правил задумано?"

"Я б його впізнала з міліона, навіть якби він перебував ще на сотню метрів попереду. Це був Косач! Він, зігнувшись, водив по килимку нашого синочка. Ваню роздивитись не могла, бо Владислав  заступив дитину собою. Лише маленька голуба хмаринка інколи показувалася із-за татусевих ніг.

-Іван… - прошептала одними губами.

Помилки не було, Владислав розважався з малим, тільки чому він не на службі? Невже вихідний, але відгул в його роботі – це все одно, що джек-пот в державній лотареї, ти про нього мрієш, а отримати не можеш.

Забувши про все на світі, кинулася до сина.

-Ваня… Ваня… Ваня…

Але дорогу до Косачів  мені перетнула середнього зросту блондинка в дорогому світло-коричневому хутряному жилеті поверх шкіряної спідниці і кремового светру. Дівчина, наскільки їй дозволяли височенні підбори, невпинно наближалась до Влада. Дідько! Можливо, в мене параноя? "

Дякую за буктрейлер талановитій Вікторії Задорській!